Завершився Другий етап щорічного літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини»

Молодша вікова категорія: І місце - Шелест Альона, 8 років, ілюстрація до вірша «Веселка» Кіри Сторожик; І місце - Борисюк Марія, 10 років, ілюстрація до вірша «Пори року» (Зима) Валерії Гошовської; ІІ місце - Гаращенко Варвара, 8 років, ілюстрація до вірша «Пори року» (Зима) Валерія Гошовська ; ІІ місце - Лимаренко Мар’яна, 10 років, ілюстрація до твору «Чудернацькі пригоди Софійки»; ІІІ місце - Мількевич Мілена, 8 років, ілюстрація до казки «Лісові друзі» Валерії Гошовської; Номінація «За соковитість кольорів» - Линник Поліна, 10 років, малюнок до вірша «Осінь» Спасиби Марії; Номінація «За щирість» - Шарапова Ольга, 8 років, малюнок до твору «Легенда про осінь» Ярмолюк Катерини; Номінація «За акварельність» - Абельмасова Мирослава, 7 років, малюнок до вірша «Пори року» (Зима) Валерії Гошовської. Середня вікова категорія: І місце - Богачук Сергій, 13 років, малюнок до твору «Душа в тіні» Наталії Базарної; І місце - Трейніс Крістіна, 14 років, малюнок до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; ІІ місце - Богачук Андрій, 13 років, малюнок до вірша «До мене в гості завітала осінь» Івженко Анастасії; ІІ місце - Ткаченко Софія, 14 років, малюнок до твору «Небесний ліхтарик» Наталії Базарної; ІІІ місце - Анохіна Аліна, 12 років, малюнок до вірша «Промахнувся» Наталії Любиченко; ІІІ місце - Корнієнко Наталія, 13 років, малюнок до вірша «Осінь» Фокіна Степана; ІІІ місце - Лакиза Олексій Сергійович, 13 років, малюнок до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; Номінація «За відчуття графічних матеріалів» - Божок Юлія, 14 років, ілюстрація до «Казка про павучка» Назаренко Михайла; Номінація «За передачу емоційного стану» - Силушкіна Софія, 13років, ілюстрація до твору «До яблуні на сповідь» Антонової Євгенії; Номінація «За точну деталізацію твору» - Кабак Михайло, 13 років, ілюстрація до твору «Вітерець» Божок Юлії Старша вікова категорія: І місце - Кобзаренко Дар’я, 15 років, ілюстрація до твору «Небесний ліхтарик» Базарної Наталії; І місце - Рагуцька Вікторія, 15 років, ілюстрація до твору «Небесний ліхтарик» Базарної Наталії; ІІ місце – Матус Анастасія, 15 років, ілюстрація до твору «Мандрівник осінніх вулиць» Трейніс Крістіни; ІІ місце - Дукачова Юлія, 16 років , ілюстрація до твору «Душа в тіні» Наталії Базарної ІІІ місце - Пупова Яна, 15 років, ілюстрація до вірша…
Детальніше ...

МОЯ КОЛИСКО І МОЄ КРИЛО, МОЯ ЛЮБОВ І НЕВМИРУЩА ПІСНЕ…

Як добре, що маємо гарну традицію з початку нового року проводити у кожній школі зустрічі випускників усіх поколінь. Традиція ґрунтується на повазі і любові дорослих людей до школи, яка дала їм путівку в життя, а ще до улюблених вчителів, що залишили незабутній слід у душах своїх вихованців. Старші випускники повертаються у неблизьке, але миле дитинство, що додає їм сили і натхнення. Ця урочиста зустріч дуже необхідна і молодому поколінню. Спілкування з досвідченими і шанованими людьми виховує у молоді повагу до старших. Зрілі люди з досвідом і авторитетом, які досягли певних фахових висот, подають приклад теперішнім учням і стимулюють у них прагнення теж тягнутися до чогось високого. А ще старші демонструють молоді справжню дружбу, яку вони проносять через роки і відстані. Схвильовано спостерігати, як через багато років однокласники пізнають одне одного – по голосу, по очах. Обійми, сльози радості… Часто на зустріч приходять сім’ями, династіями, різні покоління яких навчали одні ж і ті вчителі. Свої думки з цього приводу висловлюють обухівці старших поколінь. РІДНІЙ ШКОЛІ Моя колиско і моє крило, Моя любов і невмируща пісне, Поглянь, як небо сонцем зацвіло Й веселка перевеслом дивним висне. Вітаєм, альма матер! Привітай І нас, твоїх пташат, що прилетіли В свій гніздо, у свій зелений гай, В якому виростали і мужніли. І не біда, що час бере своє, Що півстоліття буйно пролетіло Ми по дещиці людям віддаєм Знання й любов, що ти нам прищепила. Анатолій Шпиль, випускник першої школи 1954 р. Наталя ЛЮБИЧЕНКО, м.Обухів ВИПУСКНИКАМ Вальсують думки барвистою юністю, Серденько тріпоче від сонячних мрій. Зима уже вкотре збирає із гордістю Яскраві і зрілі обличчя надій, Які залишилися в поглядах мудрих, В косичках й чупринах цвіте сивина, Долоні змозолені, вправні і дружні, Веселкою грає сердець глибина. Засіяні зерна міцної науки, Знаннями й любов’ю зросили життя. Роки пролетіли, і погляди внуків Нам істино кажуть: - Нема вороття… Нема вороття, та лишилася спрага До мудрого слова й дзвіночка у клас, До вчителів, що бажали всім блага. Благословляли: - Ідіть в добрий час! Тож храму науки вклонімось низенько, І двері відкриє нам рідний поріг. Бо ми ж – українці, й ріднесенька ненька Зустріне нас миром з далеких доріг. Олексій Макарович…
Детальніше ...

ВИХОВАНЦІ ГЕЙБАТА КАСУМОВА НЕ ПІДВОДЯТЬ СВОГО ТРЕНЕРА

Урожайним на перемоги видався перший місяць нового року для вихованців спортивно-культурного комплексу профкому ПАТ «Київський КПК» відомого обухівського тренера Гейбата Касумова. Коли 19 січня – на Водохреща – усі намагалися взяти здоров’я у води, юні обухівські боксери Сергій Юхименко, Руслан Ковтун, Роман Рахманюк та Данило Соколовський демонстрували свою спортивну форму і відстоювали честь рідного міста на ринзі у Київському турнірі пам’яті тренера Анатолія Третьякова. Наполегливі тренування, безцінні настанови тренера, воля до перемоги дали блискучі результати – усі четверо здобули почесні перші місця. А через тиждень на чемпіонат Київщини серед юніорів (2006-2007 років народження), що проходив 24-26 січня в Ірпені, разом з тренером Гейбатом Касумовим поїхали вже шестеро вихованців обухівської секції. І на цей раз обухівці повернулися з нагородами: другі місця у своїх вагових категоріях зайняли Денис Біленький і Олександр Стратний, треті - Вадим Сак, Влад Вірченко, Денис Титаренко та Григорій Макогон. Як ділиться тренер Гейбат Касумов, участь юних боксерів у переважній більшості турнірів, на жаль, фінансово не підтримується ні владою, ні спонсорами. Ця проблема лягає в основному на тренера та батьків. Особливо таке навантаження не під силу, коли турніри проходять не близько або за межами України. І юні спортсмени, і тренер вкотре звертаються до небайдужих любителів спорту про фінансову підтримку їх участі у престижних турнірах. А що вже вони не осоромлять ні свою секцію, ні спонсорів – то це точно!
Детальніше ...

ЛЮБИТИ ЧУМАЦЬКУ ПІСНЮ ДО ГЛИБИНИ ДУШІ І… ДО ГЛИБИНИ КИШЕНІ

Я вперше почула чоловічий хор «Чумаки» у далекому 1991-му, ще до незалежності України. Їх спів вразив глибиною і правдивістю. Після «Ух! Ех!» радянських хорів це звучання було ковтком свіжого повітря. Через кілька років жіноча рада при Обухівській міській раді запросила їх привітати наших педагогів. Представляла я їх тоді словами, які пояснюють сутність цього унікального явища в українській історії: «Їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, полощуть вітри, а вони тихо і вперто просуваються на південь українським степом. Скриплять вози, ремигають воли, ночі змінюють дні… І бринить поміж високих правічних могил чумацька пісня: розлога – як безкраїй степ, повільна – як круторогі воли і сумна – як чумацька доля. І не дасть їм збитися з дороги вірне плече побратима, щемна думка про залишену родину… та ще високе мерехтіння Чумацького шляху, який єднає чумака з вічністю…». У чоловічого хору, як і в колишніх українських підприємців – чумаків, одна і та ж філософія волелюбності і взаємопомочі, одне і те ж ставлення до пісні, як найточнішої виразниці української душі. Обухівцям була не одна можливість слухати «Чумаків» і в Обухові, і в столиці, бо у хорі майже з самого початку співає відомий у нашому краї науковець, громадський діяч Сергій Лакиза, який є також активним членом Обухівського літературно-мистецького гурту. Тому і на відзначення 106-ї річниці Андрія Малишка Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» запросила цей чоловічий колектив, адже його спів так гармонійно вписувався у програму свята. І була ще одна нагода «Чумакам» зустрітися з обухівцями – хору виповнювалося 30 років. До цієї ж дати вони запланували зробити і звукозапис концерту на Українському радіо. Звучали «Чумаки» у студії звукозапису неперевершено, адже хор зібрався майже у повному складі. Навіть колишній соліст хору Святослав Стус прилетів аж з Каліфорнії. Вітали хористів Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко, народний співочий колектив «Рідна пісня» та член Національної спілки письменників України Тетяна Лемешко. Відповідаючи на вітання колег, пояснюючи феномен чумацької пісні, художній керівник колективу Василь Триліс сказав: «Є в Обухові такий меценат Ігор Лавренюк, без підтримки якого не відбувся б цей запис на Українському радіо. Той меценат, який любить Україну до глибини кишені. Вдячність йому безмежна». Олена Артюшенко, журналіст-краєзнавець
Детальніше ...

Чемпіон України Максим Єльський: «СПОРТ – ЦЕ СИЛА, КРАСА І ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ»

Важко переоцінити значення фізичної культури і спорту для цивілізованого суспільства взагалі і самодостатньої особистості зокрема. Здорове тіло і дух – це запорука не тільки радісного світовідчуття людини, а й відвернення її від тих негативних соціальних явищ, які на кожному кроці переслідують незрілу людину. А спорт – це ще й постійне самоудосконалення. За цим принципом живе обухівець Максим Єльський, відомий силач, який у новітньому виді спорту – пауерліфтингу - долає вершину за вершиною і не збирається зупинятися. Для цього він намагається постійно брати участь у змаганнях різного рівня. У кількох таких досить авторитетних чемпіонатах він взяв участь цього року. Усі вони були для нього успішними. Чого тільки вартий його рекорд України в екстремальному жимі лежачи, який він встановив цього літа. Про останні перемоги, а також стиль життя спортсмена розповідають чемпіон України Максим Єльський та його тренер Артем Мироненко. 20-23 листопада в Києві відбувся Чемпіонат Світу-2018 федерації GPA-IPO з пауєрліфтингу, в якому взяли участь майже 400 спортсменів з 20 країн світу, у т. ч. з Бразилії, Фінляндії, Ізраїлю. Кожен учасник прагнув встановити рекорд України, Європи, світу. Але тішить найбільше те, що саме наш земляк, член ГО "Народна Рада Обухова" Максим Ельский виборов кілька високих нагород в категорії до 90 кг серед професіоналів з власною вагою 89, 5 кілограма. Які нагороди ти, Максиме, привіз того разу? МАКСИМ: Той чемпіонат був для мене «врожайним». Я здобув першість у жимі лежачи, взявши вагу 217,5 кілограма, та у дисципліні екстремальний жим лежачи. В абсолютній першості за формулою Вілкса в дисципліні жим лежачи я посів третє місце. Ця відзнака особливо престижна. Як вона визначається? Беруть результати усіх спортсменів і за коефіцієнтом визначають найсильніших. Першого-другого грудня в Миколаєві пройшов всеукраїнський турнір з пауерліфтингу «Залізна Nація-3», у якому ти теж виборов низку нагород. МАКСИМ: У Миколаєві я встановив новий рекорд України в екстремальному жимі серед професіоналів, з результатом 150*18. Друге місце я посів у жимі штанги лежачи серед професіоналів з результатом 220 кілограмів. А третє місце здобув в абсолютному заліку з жиму штанги лежачи серед професіоналів за формулою «Вілкса» з коефіцієнтом 137,62. Щоб бути завжди у формі, спортсмен має дотримуватися багатьох режимних моментів. Наскільки це важко? МАКСИМ: Важко. Тому що…
Детальніше ...

З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ!

Дорогі земляки! Від імені Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» щиро вітаю вас з Новим роком та Різдвом Христовим! У праці і щоденних клопотах пробіг ще один рік, насичений здобутками і перемогами, враженнями і переживаннями. Я вдячний усім, з ким ми разом здійснювали творчі задуми, долаючи перепони та тимчасові труднощі. Я радий, що з кожним роком ширшає наше коло спілкування, все відчутніші результати нашої спільної праці. Це вселяє впевненість у правильності обраного нами шляху. Нехай прийдешній рік створює нам сприятливі умови для розширення діяльності, нехай повниться скарбниця наших добрих справ, а серця будуть зігріті любов’ю один до одного, домівки повняться добром, радістю та Божим благословенням. Усім бажаю смачної різдвяної куті і достатку на кожен день! Благополуччя кожній обухівській родині, а нашій рідній Україні перемоги над всіма ворогами, миру і процвітання! Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

МАЙСТЕР-КЛАСИ ПОЛЮБИЛИСЯ ДІТЯМ, І ВОНИ ЧЕКАЮТЬ НА НИХ З НЕТЕРПІННЯМ

Новорічні свята характерні тим, що їх обов’язковим атрибутом є подарунок. Його вартість і значення зростають, коли він виготовлений не бездушною машиною десь в Китаї, а зроблений небайдужими руками близької людини. Немає ж ціни подарунку, зібраному дитячими руками. Це розуміють і батьки, і вчителі, і особливо самі діти. Тому великої популярності серед обухівських дітей початкових класів набули майстер-класи, які останні три роки проводить Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Щороку зростає кількість учасників цього поширеного виду дитячої творчості. Ось цілий грудень у затишному приміщенні організації школярики майстрували сніговичків, які вони з гордістю несли додому. Про організаційні моменти цієї масової акції, про спільне і відмінне між попередніми і цьогорічним майстер-класом розповідає керівник апарату ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ірина Ткаченко. З кожним роком ми намагаємося удосконалювати всі складові дитячих майстер-класів. Найперше, ми розширюємо коло учасників, бо все більше дітей і їх батьків виявляють бажання долучити до цієї активної дитячої творчості. Ми починали майстер-класи з 600 учасників, а цього року наші майстер-класи відвідали близько 2200 дітей – це більше вісімдесяти класів! Крім міських шкіл і дитсадків, до нас потягнулися і сільські школи, наприклад, ми раніше проводили виїзний майстер-клас в Деремезні, а цього року до нас завітали школярі з Дерев’яни. І хоч таке заняття ми практикуємо лише для учнів початкової школи, до нас просяться і п’ятикласники, яким ми не можемо відмовити. Адже за ці роки діти виросли разом з нашими майстер-класами. І вони ще і ще хочуть брати у них участь. До речі, це вже восьмий такий масовий захід, і ми зустрічаємо з дітьми вже четвертий Новий рік. Сподіваюся, що у пам’яті дітей назавжди залишаться виготовлені ними на майстер-класах власноруч ялинки, букетики для мам, композиції з сухоцвітів, подарунки в глечику, кумедний ведмедик з рушничка... Тепер цю колекцію поповнить ще й сніговичок. Звісно, дитяча праця винагороджується солодощами, до яких вони небайдужі. Новинкою цього передноворіччя, у доповнення до майстер-класу, стала оригінальна інтерактивна вистава, яку запропонували члени нашої Громадської організації – тренери відомої в нашому місті танцювальної студії «Андеграунд» Ольга Макаренко та Андрій Черемісін. Вистава була, можна сказати, модерною, з сучасними героями з популярних мультиків. Діти залюбки брали участь у виставі: активно реагували на розвиток сюжету, рухалися, танцювали, веселилися. І…
Детальніше ...

ЗАХОПЛЮЮЧА БОРОТЬБА МЕТАЛУ ТА ЛЮДСЬКОЇ СИЛИ ДУХУ

20 жовтня в Обухові успішно пройшов Відкритий Чемпіонат Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу Організатор змагань – атлет і тренер Максим Єльський, організаційна підтримка Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» та Комітету Пауерліфтингу України (Богдан Воробей і Ко). Турнір відбувався під егідою федерації пауерліфтингу України UPC. Генеральним спонсором чемпіонату виступив відомий у місті підприємець і меценат Ігор Лавренюк, спонсорами – голова Обухівської райради Костянтин Шушаков та депутат райради Лариса Ільєнко. Завдяки фінансовій підтримці спонсорів для спортсменів міста і району участь у турнірі була безкоштовною. Змагалися у турнірі спортивні клуби: обухівські «Аякс» (найбільше учасників, тренер Богдан Мишко), «Ферамон» (тренер Альбіна Бойко), «Ф1» (тренер Максим Єльський), германівський «Самсон» (тренер Микола Матвієнко) - всього більше 50 учасників. Професіонали і аматори змагалися у своїй ваговій категорії в жимі лежачи і становій тязі. Розповідає ініціатор і організатор чемпіонату Максим Єльський: Це був Перший Відкритий чемпіонат міста Обухова та Обухівського району з окремих вправ пауерліфтингу. Відбувався він в актовому залі Обухівського районного центру культури і дозвілля. Усі учасники задоволені організацією турніру і можливістю позмагатися. Кожен з них отримав Подяки від ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», переможці були відзначені сертифікатами та подарунками, а дев’ятеро переможців в абсолютній першості отримали сертифікати на грошову винагороду від Ігоря Лавренюка. В жимі лежачи серед аматорів ІІІ місце отримав Матвієнко Микола (97,90 кг), який подолав штангу вагою 165 кг; ІІ місце – Пасічний Сергій (108,70 кг) подолав штангу 175 кг; І місце – Балабан Євгеній (76,30 кг) подолав штангу 172,50 кг. В становій тязі серед аматорів ІІІ місце отримав Матвієнко Микола (97,90 кг) підняв штангу вагою 250 кг; ІІ місце Галига Володимир (84,70 кг) підняв штангу 235 кг; І місце Жучков Олег (76,90 кг) підняв штангу 260 кг. В жимі лежачи серед професіоналів ІІІ місце отримав Жакун Антон (81,90 кг), який подолав штангу вагою 130 кг; ІІ місце – Мельник Павло (112,60 кг) подолав штангу 190 кг; І місце – Єльський Максим (94,80 кг) подолав штангу 200 кг. Тренер клубу «Аякс» Богдан Мишко так відгукнувся на проведення чемпіонату: Висловлюємо глибоку вдячність організаторам і спонсорам змагань, колегам з інших спортивних клубів, асистентам, звукорежисерам, фотокореспондентам, глядачам-вболівальникам і - звичайно ж - спортсменам за подароване свято.…
Детальніше ...

ПІДБИТО ПІДСУМКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ЕТАПУ ЩОРІЧНОГО ДИТЯЧОГО КОНКУРСУ «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

24 жовтня відбулося засідання шановного журі літературного етапу Конкурсу, де розглядалося 158 творів 68 його учасників. Нагадаємо, що до складу журі цього етапу входять: педагоги Мостипанюк Валентина Дмитрівна, Ставнійчук Тамара Аркадіївна, члени Правління ГО «Народна Рада Обухова» Ткаченко Ірина Анатоліївна та Кравцов Валерій Васильович, старший науковий співробітник Музею-садиби Малишка Артюшенко Олена Василівна, член Національної спілки письменників України Лемешко Тетяна Василівна, очолює його член Національної спілки письменників України Наталя Василівна Любиченко. Проаналізувавши дитячі літературні твори, що надійшли на Конкурс, журі визначило призові місця та тих авторів, які будуть відзначені в окремих номінаціях. У молодшій віковій категорії через значну кількість гарних робіт конкурсні твори журі розбило на дві частини – вірші і прозу. Серед віршованих творів перше місце здобула Спасиба Марія (вірш «Осінь»), друге розділили Підтілок Макар за літературний триптих «Люблю читать свого Малишка», «Я читаю «Заповіт», «Леся Українка» та Ханенко Володимир за вірш «Перший клас», третє місце посів Фокін Степан за вірш «Осінь». Серед прозових творів першим місцем відзначено Гошовську Валерію з казкою «Лісові друзі», друге місце розділили Яцук Анастасія з «Казкою про Святвечір» та Хіміч Анна за твір «Як Сонце у гостях побувало», третє місце було віддане Мішину Денису за «Казку про лінощі». Серед відзначених в окремих номінаціях: за спостережливість – Назаренко Михайло з «Казкою про Павучка», за цікавий задум Лимаренко Мар’яна з казкою «Чудернацькі пригоди Софійки» та за простоту сюжету Чаплінська Віолетта з казкою «Кошеня для дівчинки». У середній віковій категорії найвдаліший твір «Вітерець» був у Божок Юлії, якій було віддано почесне перше місце, друге – Титоренко Валерії з «Казкою про маленьке мишеня», третє розділили Трейніс Крістіна з твором «Мандрівник осінніх вулиць» і Коломієць Анастасія з віршем «У лісочку». У різних номінаціях відзначено: за оспівування рідного краю Мітленка Андрія з віршем «Кобринка», за мальовничість образу Мороза Сергія з віршем «Маленьке лихо», за жанр легенду Ярмолюк Катрусю з легендою про походження Осені, за ніжність до природи Рогозу Варвару з віршем «Польова квіточка». Добротні твори представили дівчата-конкурсантки старшої категорії. Перше місце у ній посіла Антонова Євгенія з новелою «До яблуні на сповідь», друге – Базарна Наталія за твір «Небесний ліхтарик» і третє – Сябренко Ольга за оповідання «Приборкувачі вогню». Організатор Конкурсу –…
Детальніше ...

ПАМ’ЯТНИК ДИРЕКТОРУ ДО ДНЯ АВТОМОБІЛІСТА

Один з директорів Обухівського автопідприємства 13238 Григорій Григорович Матвієнко двадцять років віддав цьому підприємству (1946-1966 р.р.), відійшов він в інший світ у 1966 році. Так склалася доля, що пам’ятник на кладовищі, що на Поповій горі, з часу поховання Григорія Григоровича майже розвалився. Тому коштом нинішніх акціонерів ПрАТ «ОБУХІВСЬКИЙ АТП 13238» Ігорем Лавренюком та Василем Скарлатом було встановлено новий пам’ятник. А встановили його якраз до Дня автомобіліста працівники автопарку Михайлюк В.В., Палига В.Б. та Курінний С.В.
Детальніше ...

УСПІШНІ ПІДПРИЄМЦІ ПОВИННІ КЕРУВАТИСЯ НЕ ТІЛЬКИ ПРИВАТНИМИ ІНТЕРЕСАМИ - ПРЕСТИЖНО ПРАЦЮВАТИ ТАКОЖ І ЗАДЛЯ РІДНОЇ ГРОМАДИ

Усе краще, що людство надбало у духовно-культурному плані, то воля і кошти меценатів, які добровільними пожертвами зводили храми і підтримували художників. За прикладами далеко в історію ходити не треба. Візьмемо попереднє століття в українській історії. Що залишилося в архітектурі і мистецтві нашої столиці після 80-річної комуністичної руйнації? Споруди лікарень, університетів, шкіл репресованих заможних родин Терещенків, Ханенків, Харитоненків, Тарновських і їх твори мистецтва. За радянських часів була стерта пам’ять про цих сподвижників, а саме поняття меценатства ліквідоване. Інтегруючись в цивілізовану світову спільноту, в сучасній Україні зрозуміли, що без новітнього меценатства культурний розвиток буде неповноцінним. Адже державні установи згори донизу залишаються неповороткими і нечутливими до мистецьких тенденцій. Підростають і дотягуються до рівня знаменитих попередників і благодійники місцевого рівня. Про це новітнє суспільне явище напередодні Дня Обухова розмірковує обухівський підприємець і меценат, Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лавренюк. Я знайомий з історією розвитку бізнесу родин Симиренків, Терещенків та інших достойників. Важкою працею і підприємливістю досягали вони своїх статків. Коли стали користуватися працею найнятих працівників, зрозуміли, що і для них потрібно створювати гідні умови життя і праці, бо, як відомо, рабська праця непродуктивна. Вони починали будувати житло для робітників, школи і лікарні, а в столиці – університети, госпіталі, музеї. Тодішні підприємці гуртувалися між собою і рівнялися один на одного. У їхньому товаристві не було місця нечесним і скупим. Кожен з них мав за честь увіковічнити себе у будинках прекрасної архітектури, у виданнях знаменитих поетів, у колекціях славетних художників. Ними підтримувалися перші українські театральні групи, перші газети українською мовою. Вони запроваджували прогресивні технології в сільському господарстві, як Чикаленко, зі своєю конкурентоспроможною продукцією виходили на європейські ринки, як наші обухівські кабанники. Он у Григорівці й досі люди живуть у будинках, споруджених останнім власником цукроварні. Меценатство тоді було нормою. Мало-помалу це явище починає відроджуватися. Це видно, зокрема, по всеукраїнських акціях: конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, літературному конкурсі «Коронація слова». Я називаю тих меценатів, які не будують на цій благодійності свій зиск. А в нас в Обухові набуває популярності щорічний дитячий літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини», заснований Громадською Організацією, правління якої Ви очолюєте. Безцінними є краєзнавчі видання і мистецькі проекти, спонсоровані Вами. Чому…
Детальніше ...

ОБУХІВСЬКА КРИНИЦЕ, КРИШТАЛЕВА ВОДИЦЕ, ТИ УСІХ НАПУВАЄШ, БО ЧАРІВНУ СИЛУ МАЄШ

Як тлумачить словник, криниця - це глибоко викопана й захищена цямринами (цябринами) від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі. А якщо по-народному, то криниця – це джерело життя, без якої воно неможливе. Тому українці завжди ставилися до криниці, до джерел, що напували її, шанобливо, як до святині. Відходять у минуле обухівські криниці, їх замінюють водопровід та куплена у пластику вода. Ні здоров’я від них, ні тієї радості, яку несли нашим пращурам незабутні криниці. А наш Обухів був щедрий на криниці. А НА ЦЯБРИНИ ЩЕ Й БУКЕТ ПОСТАВЛЯТЬ Перлиною Березівки я називаю криничку по вулиці 8 Листопада. Наш куток називався так романтично, бо подвір’я сусідки баби Березівни прикрашали розкішні берези. І в будь-яку пору року ними милувалися прохожі. На кутку було три криниці: Бойкова, Лук’янцева і на вигоні – з технічною водою. Протоптана дорога була до Лук’янцевої. Із центру всі організації ходили до неї. У службових графинах тільки наша водичка виблискувала. Казала моя мама Олександра Михайлівна Гитун, що на будь-яку причину брали воду з нашої криниці. Бо з неї узвар вдавався найсмачніший. Біля нашого двору на лавці стояло коромисло і верьовка (це щоб від дальніх хат їх не нести). А люди йшли зі своїми відрами – чистими і блискучими. Покористуються і покладуть все на місце, ніхто не смів украсти. Люди жили за принципом «Не клав, то й не бери». Два десятки дворів були хазяйновиті, порядні і згуртовані. Було, санепідстанція вкине хлорки в криницю, навіть без попередження. Прибіжу по воду, а там крейдою написано «затравлено», то гайда до знаменитої Ракової криниці, що біля дорожнього відділу, неподалік Михайлівської церкви. Однак той день для дітей був радісною подією , бо понасходиться люду відливати воду, чистити нашу криничку. А баба Марта, було, оббіжить попід хатами і по організаціях в центрі, данину збере (по 50 копійок чи карбованцю) та й накупить поїсти ще й до їжі. То й нам, дітям, щось смачненьке перепадало. А на цябрини ще й букет поставлять – отак раніше шанували дар Божий. Коли люди вмивалися, казали : «Свята водичко, умий личко, хвороби змий, зуроки та все нечисте». Та так шанували і дякували цілющій, що й невіруючі приєднувалися. Довго служила Лук’янцева…
Детальніше ...

РАДІСНО ЗВУЧАЛА ОБУХІВСЬКА РУШНИКОВА МЕЛОДІЯ

На День незалежності України обухівське мистецьке товариство було запрошене в містечко Андрушівку, що на Житомирщині, на міжнародний фестиваль народного мистецтва «Рушники мого краю». Щоб поїздка митців і волонтерів ГО «Материнське серце» на фестиваль стала можливою, транспорт забезпечило ТОВ «Обухівтранс» (директор О.І.Лук’яненко). Стрижнем обухівського мистецького «десанту» став знаменитий обухівський «шитий» рушник, який представляв музей-садиба Андрія Малишка та народний майстер з вишивки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Світлана Зохнюк. Доповнювали обухівську експозицію вузлові ляльки обухівської майстрині Світлани Біркіної та місцеві краєзнавчі видання, які популяризувала член Національної спілки письменників України Наталя Любиченко. Своїми враженнями від участі у фестивалі діляться його обухівські учасники. Наталя Любиченко, письменниця: Ми вже три роки їздимо Україною з обухівським рушником. Скрізь його зацікавлено розглядають. Але в Андрушівці до нього було буквально паломництво. Жоден учасник фестивалю (а це сотні людей з усіх куточків України і зарубіжжя) не обминув нашу експозицію. Дехто, не вірячи моїм словам про унікальні характеристики нашого вишиваного дива, обмацували його руками, шукаючи зворот, допитувалися про кожну деталь орнаменту. А Світлана Сидорівна тут же з голкою і ниткою демонструвала техніку обухівського вишиття. Я була вперше на міжнародному фестивалі. Підходили до нас делегації з Польщі, Прибалтики - усі фотографувалися біля наших рушників. Пан Василь з Івано-Франківщини, який привіз півдесятка своїх шедеврів - весільних рушників, був настільки вражений обухівським шитвом, що не міг від нього відірвати очей. Пані Орися, педагог і музикант з Рівненщини, так висловилася: «Це радісно звучить обухівська рушникова мелодія». А я була особливо вражена приміщенням Андрушівської школи мистецтв з великим концертним залом, двома просторими хореографічними класами, з душовими і окремими шафками в роздягальні. Порівнювати її з приміщенням нашої міської школи було б навіть некоректно, хоч наші талановиті діти заслужили навчатися в комфортних умовах. Нам у цьому плані є в кого переймати досвід. Валентина Іванівна Хара, волонтер ГО «Материнське серце»: Я побувала в багатьох місцях України і за кордоном, але такого фестивалю я ще не бачила, як не бачила я ніде у світі таких рушників, які представили обухівці. За кордоном таких рушників нема. І такого вишиття ніде нема, яке продемонструвала Світлана Зохнюк. Величезне значення має також місце проведення фестивалю, його творча аура. І виставки, і концерт, і…
Детальніше ...

З Днем Обухова, шановні земляки!

У цей день ми особливо щемно відчуваємо себе часточкою великої обухівської родини. Це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у місті з особливим колоритом, традиціями й історією. Дякую усім краянам, небайдужим до долі рідного міста, дякую за співпрацю і прагнення змінювати життя в ньому на краще. Бажаю всім нам наснаги, мудрості і наполегливості у досягненні спільної мети, яка об’єднує нас у любові до рідного міста і щирій праці задля його майбутнього. Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

Художниця Параска Коломийко: «ПИСАТИ ПРО ГОЛОВНЕ І ВІЧНЕ»

Більше п’ятнадцяти років минуло з часу останньої виставки обухівської художниці, Почесної громадянки Обухова Параски Коломийко. Та, остання виставка, означила сороковини з дня її відходу в інший світ. А сталося це 16 червня 2002 року. Було Парасці п’ятдесят… І тільки-но в обухівської інтелігенції з’явилася можливість знову запросити земляків погрітися біля Парасчиних пейзажів і натюрмортів, виставка відчинила двері. Цьому люб’язно сприяли міська організація Аграрної партії та Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», а організував її музей-садиба А.Малишка. У затишному офісі партії розмістилися чотири десятки робіт в основному з приватних колекцій. Роботи різних творчих періодів художниці, з чітким і впізнаваним почерком. Кожна робота – то сканування душевного стану художниці: незважаючи на її життєві труднощі і вічні житейські проблеми, твори художниці випромінюють сонячну радість, тепло і надію. З них глядач черпає живодайну енергію, яку в повсякденні не знайдеш. На презентації виставки говорили про Параску Коломийко і її творчість колеги, друзі, колекціонери. Першою із владців помітила талант художниці ще в кінці 1980-х колишня голова виконкому Обухівської міської ради Людмила Журавель. Вона підкреслила безсумнівний талант художниці і щасливий жереб Обухова, що саме тут вона жила і творила. Прислужилася вона нашому місту не тільки тим, що привчала обухівських дітей до прекрасного в школі мистецтв, а й тим, що вивела багатьох з них на професійні стежки. Її неоціненна заслуга перед містом ще й у тому, що завдяки принциповій позиції, високому професіоналізму і відповідальному ставленні до дорученої справи Обухів у 1999 році отримав символіку, чи не найкращу з-поміж інших в обухівському краї за усіма геральдичними канонами. Про це розказав родич нашого поета-земляка А.Малишка Сергій Сак. Про долю Парасчиних творів, часто драматичну, як і її життя, повідала науковий працівник музею-садиби А.Малишка, Олена Артюшенко. Було що згадати і колишньому депутату Верховної Ради України Володимиру Куліничу, якому пощастило кілька років співпрацювати з художницею. Фахово проаналізував творчість колеги по школі мистецтв Дмитро Рябченко. Викладач Германівської школи мистецтв Наталка Шевель, подруга Параски ще з художнього технікуму, звернула увагу присутніх на її складне особисте життя, яке путами пов’язало її творчі поривання. Окрасою презентації став виступ наших юних талантів – вихованки ДНЗ «Світлячок» Діанки Дзингар (середній знімок) та Романа, музиканта з волонтерської родини Новохатьків. Ця виставка приурочена Дню…
Детальніше ...

«ОБУХІВ – THE BEST»

Напевно у кожного з нас є улюблені місця та незабутні миті, пов'язані з рідним містом, які хочеться запам’ятати. А найкраще це зробити за допомогою фото. Кожна Робота, надіслана на Конкурс, неповторна і обухівці мали нагоду їх оцінити. За результатами глядацького голосування «ГРАН-ПРІ» виборов Павло Матога із Світлиною «Завжди поруч». Авторитетне журі Конкурсу порадившись, одноголосно вирішило, що саме Ви, жителі міста і є головним журі. Тому і призові місця визначились за результатами глядацького голосування. І місце – Андрій Поздняков «Гроза». ІІ місце –Володимир Олександрович Федоров «Осінь». ІІІ місце – Ольга Разкевич «Озеро Фейхоа». Також журі вирішило відзначити «За любов до життя» Любов Павліченко. Надійшли також світлини від наймолодших учасників, але замало. Під час канікул дітки відпочивали та набирались сил і, напевно, не мали часу для фотографування. Авторитетне журі Конкурсу вирішило не оцінювати роботи, а нагородити Учасників пам'ятними призами. Дякуємо всім за участь – Ви найкращі! Щиро вітаємо переможців і зустрінемось на нагородженні, де і коли повідомимо кожного особисто за телефоном. ГО «Народна Рада Обухова»
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм