22 серпня 2017

ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ ДО БОГА І СТВОРЕНОГО НИМ СВІТУ

У кожного своє поняття Батьківщини, кожен по своєму її любить і по-своєму несе відповідальність за її благополуччя. Здорове суспільство дбає і про економічну могутність держави, і про її міжнародний авторитет, та особливо про своїх найстарших і наймолодших громадян, бо саме ставленням до них оцінюється якість суспільства. Прикладом того, як послідовно і наполегливо, не оглядаючись на державу, по цеглинці будується омріяне суспільство справедливості і християнської любові, є церковні громади. Без державних коштів, власними зусиллями, руками і серцем, вони утверджують державу, де живуть і житимуть їхні діти, де повинні бути щасливими усі без винятку діти. А літо як канікулярна пора дає їм найширші можливості організувати для школярів не тільки відпочинок від навчання, а й активне пізнання світу і себе в ньому. Вміло поєднують ці два важливих завдання віруючі Обухівської громади євангельських християн баптистів «Спасіння», які вже 20 років поспіль організовують влітку на базі своєї церкви дитячий табір під красномовною назвою «Ковчег». До цього затишного куточка на вулиці Каштановій прибувають діти різного віку, різного світогляду, з різних сімей і з різним настроєм. Як організовується злагоджена робота табору і як відпочинок в «Ковчезі» змінює дітей, розповідають члени громади та люди, яким довелося безпосередньо познайомитися з умовами і принципами виховання в ньому. Влад Кашуба, пастор церкви:

- Так як наш табір працює ще з 1998 року, то ми маємо неабиякий досвід в організації змістовного відпочинку дітей. Він ґрунтується на знайомстві і осягненні християнських принципів, біблійної історії. З дітьми весь час знаходяться наші старші лідери-вожаті, вони пройшли навчання в християнській організації «Пшеничне зерно», з якою ми тісно співпрацюємо, яка ділиться з нами матеріалами, методиками. Чим би не займалися діти – спортом, іграми, у гуртках – наші наставники прививають їм зацікавлення християнськими принципами життя і поведінки, спонукають аналізувати свої вчинки з точки зору християнської моралі. Цього року у першій зміні табору відпочивали сорок троє дітей з Гірської спеціалізованої школи-інтернату, що на Луганщині. Програму для них ми будували трохи по-іншому, намагалися влаштовувати більше екскурсій, щоб вони і Хрещатик побачили, і в Макдональсі побували, і в парку «Київська Русь». Як нам не складно було організувати все для них, ми не жалкуємо, що подару вали цим дітям з так званої «сірої зони» щасливі дні перебування в нашому місті.

У другій зміні ми працювали з 120 дітьми переселенців семи-одинадцяти років. Теж нелегко було справлятися з ними, але ми це зробили. У третій зміні відпочивало 80 дітей 11-14 років. Були у нас ще дві виїзні, денні зміни у Нещерові і Копачеві, на які приходили до 35 дітей. Крім усталених, випробуваних занять, підходів, ми намагаємося щороку привносити щось нове, щоб було цікаво і тим дітям, які кілька років підряд прибувають до нашого табору на відпочинок. І якщо після закінчення зміни діти приходять до церкви на заняття недільної школи, для нас це велика радість.

Жанна Карайбіда, директор табору:

- У нашому таборі чіткий розпорядок дня. Після пробудження і особистої гігієни о 8.20 - зарядка, потім лінійка з озвученням денної програми, скандуванням гасел загонів, демонстрацією сценок на тему дня. Потім – 15- хвилинна молитва по групах. Сніданок о 9.00, після нього – прибирання кімнат. О 10.15 – біблійний урок, після якого другий сніданок. Об 11.30 усі беруть участь у спортивних загальнотабірних іграх, які переходять у вільний час. Після обіду (це 13.00) – теж вільний час, а о 14.00 – заняття в гуртках малювання, випалювання, ліплення,англійської
мови, мультики і фільми християнського спрямування. Є у нас і тиха година з 15.00, а о 16.45 – полудник. Потім ігри, вихід до лісу чи річки, вільна година, спілкування з батьками, вечеря, підсумки дня і відхід до сну. В неділю зранку – служіння. Завдання нашого табору – приділити всебічну увагу дітям, розкрити їхні душі для спілкування з Богом. Як ми формуємо зміни? Чи відбираємо дітей? Ми беремо усіх. Як правило, це діти, батьки яких не в змозі придбати путівки або їм подобається саме наш табір. Нам телефонують, ми записуємо, за віком визначаємо зміну.
Валентина Кондратенко, член громади церкви:
- Наш «Ковчег» – надійний прихисток від нудьги, від негативних явищ, які на кожному кроці підстерігають дитину. Кожен з нас активно включається в роботу табору. Усі працюють на безоплатній основі. Дуже відповідальну роботу на кухні виконують Лариса, Таня, Оленка, Тоня, Надія, Іринка, обов’язки медика виконує Віка. Наша молодь – вожаті, які проводять ігри, біблійні заняття, це Назар, Оля, Настя, Віка, Яна, Ніколь, Валя. Пастор Володимир Йосипович, Тоня, я та інші взяли на себе прибирання території, дотримання порядку, сторожування, приймання продуктів. Адже табір потребував багато продуктів. І нам у цьому допомагають багато людей, організацій. Наприклад, волонтери «Материнського серця» передали кілька мішків борошна підприємства «Восхода України», овочі, ягоди, консервацію, ржищівські макаронні вироби. Долучилася до забезпечення наших дітей і ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» на чолі з відомим у місті меценатом і підприємцем Ігорем Лавренюком: завезли м’ясо, овочі, фрукти, морозиво, печиво, кавуни. Кажуть: «Почули про ваш табір і хочемо допомогти». Таким чином Бог турбується про наш табір, про наших дітей, приводить до нас добрих людей. Дуже помітні зміни в дітях вже через дватри дні. Вони стають спокійнішими і добрішими. Усі хочуть залишитися в таборі ще, потім приходять в гості, на недільну школу.
Людмила Вольвач, завуч Гірської спеціалізованої школи-інтернату на Луганщині:
- Нашим дітям випала щаслива нагода на початку червня відкрити табірний сезон у церкві «Спасіння». Для нас все було організовано найкращим чином, з урахуванням того, що наші діти живуть і навчаються у «сірій зоні». Пізнавальна частина у таборі була спрямована на патріотичне виховання: ми відвідали Київ, Трипільський археологічний музей, історичні місця Обухова і району. Взагалі, ми закохані у Малишків край, його людей. Нас скрізь зустрічали, як рідних, огортали любов’ю і піклуванням. Відчуваючи цю любов, дитячі серця теж відкрилися: наприклад, без вчительського загадування вони вивчили знамениту «Пісню про рушник» і залюбки співали разом з обухівцями. А пастор церкви Анатолій Миколайович Кашуба став для наших дітей взірцем батька, глави дружного сімейства, де і сини, і невістки, і внуки – усі разом служать Богові. Діти тулилися до нього, заглядали в очі, просили поради. Це дивовижно мудра і любляча людина. Табірна зміна пролетіла, як одна яскрава і незабутня мить. Діти зі сльозами на очах прощалися з цим гостинним містом. По приїзді додому я в нашому шахтарському містечку розказую і депутатам, і шахтарям, і сусідам про поїздку в Обухів, показую диск із знімками. Мої земляки здивовані теплим родинним прийомом луганських дітей, не усі вірять, що українці центральної України співчувають і люблять східняків - дається взнаки російська пропаганда ( тут люди і досі дивляться тільки російські канали, бо наша держава не спромоглася подати сюди український ефір). Тому нам так потрібна ваша підтримка. Ось і зараз сюди в Гірське долинають вибухи – за п’ять кілометрів лінія фронту, там продовжується війна і гинуть наші воїни. А нам так потрібен мир – і Донбасу, і Київщині, усій Україні.
- Олександр Жевага, член Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»:
- Наша дружба з церквою «Спасіння» почалася ще два роки тому, коли пастор Анатолій Кашуба показав нам, членам Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», усе господарство церкви, поділився потребою добудувати молитовний зал. Голова Правління нашої організації Ігор Лавренюк з розумінням підійшов до цієї проблеми і виділив кошти, а також цеглу на будівництво. Нещодавно Анатолій Миколайович покликав нас показати вже добудоване і опоряджене приміщення. Нас не тільки порадував результат оптимально використаних коштів, а й те, що на той час у літньому таборі «Ковчег» відпочивали 120 дітей, з якими займалися вожаті, кухарі варили їсти – багато людей були задіяні у цій благородній справі. А скільки продуктів потрібно було, щоб забезпечити чотириразове харчування дітей! Тому ми і на цей раз не могли бути осторонь. За розпорядженням Ігоря Васильовича до табору було завезено м’ясо, овочі, фрукти, морозиво, печиво. Ми побачили, як вміло і захоплююче влаштовує церковна громада літнє дозвілля дітей, родини яких не завжди мають фінансову можливість відправити їх у санаторії чи пансіонати. Велику і потрібну справу робить церква «Спасіння».

Записала Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм