22 серпня 2017

Майстриня народного одягу Тамара ФЕДЮК: «НАРОДНИЙ СТИЛЬ СЬОГОДНІ В ТРЕНДІ»

В ілюстрованому альбомі «Обухівський ярмарок народної творчості», що вийшов минулого року, є сторінка, присвячена майстрині українського традиційного вбрання Тамарі ФЕДЮК. Вона єдина на Обухівщині обрала такий мистецький напрямок. У 2012 році до Дня Обухова в Обухівському краєзнавчому музеї була її персональна виставка. Від створеного її руками вбрання – чи відтвореної обухівської керсетки, чи стилізованого пальта – не можна відвести очей. Тамара Григорівна й сама так вдягається, що усі зустрічні люди проводять її завороженим поглядом. У чому притягальна сила українського народного одягу?  Які його елементи і мотиви вона любить використовувати у пошитті сучасного вбрання? Як наше суспільство і держава ставляться до цього безцінного скарбу, який є не тільки зовнішньою візитівкою українця, а й демонструє глибинні пласти  високодуховної національної культури? На ці запитання відповідає Тамара Федюк.

  • Народилася я і виросла в Коростишеві на Житомирщині. У дитинстві і молодості я була дуже далека від усього народного, українського. Мені трохи смішно було, наприклад, як бабуся дорожила своїми білими вишитими фартухами. У школі щось вишивала, але знань щодо вишивки не було. Після закінчення Київського технологічного інституту харчової промисловості я працювала технологом на Трипільському біохімзаводі. Зацікавлення вишивкою почалося з подарованої мені тіткою сорочки, якою я пишалася. Згодом я її відтворила. Вже значно пізніше, коли почала займатися у студії українського народного шитва «Арія» при музеї Івана Гончара у талановитого майстра Юрія Мельничука, я зрозуміла, що хрестик і чорно-червоні квіти на тій сорочці – це не наша традиція, а привнесене нам у дев’ятнадцятому столітті з Європи. Наше – значно красивіше і глибше. Я взялася ретельно вивчати історію саме українського вишиття, у тому числі й рушникового, традиційні його техніки. Це таке багатство, яке неможливо осягнути. По-перше, у тому, що кожен край України має свої характерні особливості вишивки, по-друге, справжня вишивка володіє не тільки надзвичайною красою, а і якоюсь магічною притягувальною силою. Дехто чув, напевно, про борщівські сорочки. Це прикарпатська густа вишивка чорною вовняною ниткою. Якось у Львові я побачила, як виходили з церкви пані у цих сорочках. Скільки гідності, шляхетності і пишності було у їх поставах! Як би зовсім по-іншому вони виглядали, коли б були вдягнуті у якийсь сучасний ширпотреб. От що таке народна традиція, от що таке народний костюм!
  • Що відкрили Вам знання про народний одяг і технологію його творення?
  • Я подивувалася багатству, витвореному руками наших прабабусь. З іншого боку вжахнулася сучасним станом вишивального мистецтва. Це катастрофа! Мало того, що панують дилетантство, мішанина, підміна справжнього на дешевий ерзац. Я вражена варварським ставленням навіть дизайнерів до народної вишивки. Вони ріжуть (!) рушники і сорочки, щось із цих обрізків моделюють. З’явилася на людях у такому «дизайні» з порізаних знаменитих борщівських сорочок і дружина колишнього президента. Вражає таке невігластво. Адже чи рушник, чи сорочка це витвір людських рук – це цілісний мікросвіт, який не можна руйнувати. Тому держава, творчі спілки повинні керувати цим процесом, інакше незабаром усе наше сакральне мистецтво буде знищене, а китайці будуть нас учити і шити, і вишивати. Такий спадок ми залишимо нашим нащадкам?
  • Ваші відтворені костюми від головних до найдрібніших деталей повторюють оригінали. Хто красується у Ваших костюмах?
  • Я виготовила традиційні костюми для Козинського дитячого танцювального колективву “Юність”, розробила і пошила регіональний костюм для Обухівського народного хору “Явір”, керсетки регіонів Київщини для Київського фольклорного хору “Гомін”. Подобається моя чернігівська спідниця з нагрудником, які я виготовила для заслуженого майстра Галини Федорівни Кучер, заступника директора музею Революції Гідності Антоніни_, керівника хору «Явір» Тетяни Богданович. Зараз роблю свитку для Юрія Мельничука. А стилізації під народне у мене багато: своїй дочці Ірині вишила старокиївською технікою випускну сукню, собі багато шию і вишиваю, чоловікові.
  • Які принципи, елементи народного одягу Ви найбільше любите використовувати у сучасному вбранні?
  • Найбільше використовую вишивку – це завжди свіжо, привабливо і модно. Подобається мені і простота пошиття народного одягу. Вражають з’єднувальні шви – вони такі розкішні. Звичайну модель обробити такими швами і вона буде неповторною. Шедевром серед безлічі таких швів є з’єднувальна мережка «чернігівський шеляжок», якою особливо гарно обробляти низ одягу.
  • Чому одяг за народними мотивами зараз у моді і серед молоді, і у старшого покоління?
  • Вишиванки у різних варіантах так широко пішли між українців тому, що після летаргійного інтернаціонального сну ми почали себе ідентифікувати як націю. Дух патріотизму покликав до нового життя не тільки вишиванки, а й національні кольори, народні традиції. Вишиванка на тілі – це і гордість, і краса, і захист, і окремішність. Вдягнув її і нічого не треба казати – усі бачать, що йде українець! Наша народна традиція активно використовується сучасними дизайнерами, наприклад Вікторією Квін, львівською фірмою «Фоберіні». Бо це краса з потужним внутрішнім наповненням. Людям, що піддаються депресії, я раджу гортати книги про наші вишиванки, рушники – де й дівається та депресія! Народ з таким багатющим спадком незнищенний.

Записала Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм