19 вересня 2017

НЕСКОРЕНА 72-А БІЛОЦЕРКІВСЬКА ОТРИМАЛА ІМ’Я «ЧОРНИХ ЗАПОРОЖЦІВ»

Понад двадцять років армія незалежної України фактично цуралася свого коріння. Вона за своєю суттю продовжувала традиції армії радянської. Але сьогодні відновлюється історична пам’ять і справедливість, Збройні Сили України відроджують спадковість поколінь. Імена звитяжців минулого засяють на прапорах військових з’єднань, що нині ведуть запеклу боротьбу із одвічним ворогом на східних кордонах нашої держави. 

Указом Президента України 72-й Білоцерківській Окремій механізованій бригаді присвоєно почесне найменування «імені Чорних Запорожців». Так як більшість військовослужбовців Обухова і нашого району боронили і боронять незалежність України у складі цієї легендарної бригади, ширше розповімо про неї і її горде найменування «Чорної».

З’ЄДНАННЯ «ЧОРНИХ ЗАПОРОЖЦІВ» НЕ ПРОГРАЛО ЖОДНОГО БОЮ І НАВОДИЛО ЖАХ НА РОСІЙСЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКИХ ВОРОГІВ

Із повідомлення Історичного товариства «Чорні Запорожці» від 24 серпня 2017 р.

Ми раді й горді з того, що ідея Історичного товариства «Чорні Запорожці» (ред. назва походить від чорного кольору їх одностроїв) про вшанування пам’яті елітного полку Армії УНР та присвоєння його імені славетній 72-й Окремій механізованій бригаді знайшла відгук у командира бригади, співпала із позицією військового керівництва й так швидко була втілена в життя на найвищому державному рівні. Дякуємо за підтримку цієї ідеї волонтерові Валерію Мартишку та історичному клубу «Холодний Яр». 

Невдовзі планується урочиста передача нашим товариством оригінального прапора Першого кінного полку Чорних Запорожців 72-й Окремій механізованій бригаді.
Історичне товариство «Чорні Запорожці» виникло понад десять років тому у Перемишлі (Польща) на землях, куди було інтерновано непереможний полк Чорних Запорожців Армії УНР після трагічного завершення Перших визвольних змагань. Як духовні спадкоємці тих воїнів, так невблаганно позбавлених батьківщини, ми ставили собі за мету відновити пам’ять про це унікальне військове з’єднання, що не програло жодного бою й наводило справжній жах на російсько-більшовицьких ворогів.
Бойовий шлях Чорних Запорожців почався у лютому 1918 року із Окремого запорізького загону, сформованого із захисників Києва. Далі були бої за Полтаву й Харків, похід на Крим, охорона українських кордонів, потім — друга радянсько-українська війна, звільнення Києва у 1919 році, участь у Зимовому поході, боротьба із більшовиками пліч-о-пліч із польськими союзниками, інтернування 1920 р. та припинення існування у1924 р.
Сьогоднішній День Незалежності для нас назавжди залишиться особливим – славу Чорних Запорожців тепер нестимуть на своїх прапорах їх не менш уславлені нащадки, які знову звитяжно боронять волю нашої Вітчизни. І цього разу ми переможемо. Слава Україні!

 

КОРОТКО ПРО БОЙОВИЙ ШЛЯХ 72-ОЇ ОКРЕМОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ БРИГАДИ

 Це військова частина, в якій найбільше перебувало і продовжують нести службу обухівці і мешканці Обухівського району. Одна з перших прийняла удар сепаратистських і російських озброєних формувань.  Ось її короткий послужний список. 9 травня 2014 р. – славнозвісний стрибок «літаючої БМП» у Маріуполі. Тоді військові бригади не дали захопити міськраду, звільнили у Маріуполі заручників і припинили окупацію, відтіснивши російських найманців. 31 травня 2014 р. чотирма літаками ІЛ-76 бійці з технікою приземлилися на Донецькому литовищі, ставши першими «кіборгами», серед них і Олександр Басенко з с.Жуківців Обухівського району. У липні 24-а, 72-а і 79-а бригади отримали наказ закрити кордон з Росією, звідки йшло постачання зброї сепаратистам. Але без підкріплення  ці підрозділи, у т.ч. і 72-а бригада, опинилися між пекельним вогнем збоку Росії і бойовиків. Наказу відступити бригади не отримали, в результаті опинилися в котлі, перебуваючи під постійними  обстрілами, без боєприпасів і продовольства. 7.08.2014 р. після кількатижневих боїв, підрозділи 72-ї бригади, затиснуті в Ізваринському (Південному) котлі, пробиваючись крізь ворожий вогонь, вийшли з нього. Очолив колону командир 1-го батальйону Михайло Драпатий (згодом Герой України). У героїчному виході брали участь обухівці і мешканці району: командир танку Павло Москаленко з 24 бійцями, Олександр Бороденко, Андрій Сторожик, Сергій Глотов, Василь Басенко, Сергій Зозуля, Руслан Салата, В’ячеслав Фаріон, Олександр Хоменко, Дмитро Курило, Андрій Спілок, Дмитро Кучма, Михайло Мазорчук, Володимир Гнатюк, Олександр Кучма  (останні двоє були поранені). Далі 72-а бригада вела бої під Волновахою, Петрівським, Новотроїцьким, Гранітним, Троїцьким…  Бригаду ще у 2014 р. вороги охрестили «Чорною» - за успішні військові операції, які вона провела в зоні бойових дій. З 2016 р. тримає гарячі позиції під Авдіївкою (промзона, коксохімічний завод, траса Донецьк-Луганськ). Там продовжує захищати рідну землю обухівець Володимир Гнатюк, кавалер ордена «За мужність». На жаль, в усіх операціях особовому складу не вдалося уникнути втрат. 29.07.2014 р. загинув механік-водій Віталій Миколайович Підлубний з м.Українки (родом з Богуславщини), 4.03.2017 - обухівець кулеметник Роман Вікторович Кияниця, якому на приміщенні ЗОШ-3-ліцею 23 серпня відкрито меморіальну дошку.

 

Павло Москаленко, ветеран 72-ї ОМБр: «ПОТРАПИЛИ В СТРАШНИЙ ІЗВАРИНСЬКИЙ КОТЕЛ, ВИХОДИЛИ ВАЖКО І ПО-РІЗНОМУ»

 Дійсно у першій хвилі мобілізації багато наших хлопців були направлені до Білої Церкви. Після короткого двотижневого навчання бригада вже у травні звільняла населені пункти Донецької і Луганської областей. Нам випало це робити біля кордону з Російською федерацією. Провели дуже складні бої і витримали обстріли з важкої зброї під Зеленопіллям, Ізварино, Савур могилою. Потрапили в страшний котел під Ізварино, виходили важко і по-різному. Завдяки командиру Михайлу Драпатому нам вдалося вирватися. Тоді про це багато говорилося і писалося. Після виходу з котла нам дали перепочинок і з почестями зустрічали вдома, в Обухові.

Валентина Мисяк, волонтер «Материнського серця»:

«72-А БРИГАДА ТА ІНШІ ЧАСТИНИ І ДОБРОБАТИ СТАНУТЬ ФУНДАМЕНТОМ СИЛЬНОЇ І ВИСОКОПРОФЕСІЙНОЇ АРМІЇ»Ця бригада без перебільшення легендарна. Вона перша потрапила в котел під Ізварино, а тут, на мирній території, матері і дружини перекривали дорогу, щоб генштаб надав допомогу хлопцям в оточенні. Тільки можна здогадуватися, як їм було без їжі, води і боєприпасів. Спогади учасників тих подій публікувалися в пресі. Знаю, як героїчно на своєму танку виводив побратимів Паша Москаленко, як поранений Саша Кучма витягував з поля бою інших. Був поранений і Володя Гнатюк, підлікувався і продовжує захищати наші рубежі там, де зараз найнебезпечніше, - під Авдіївкою. Більше того, підрозділ Гнатюка не тільки мужньо обороняється, а й наступає. Наприклад, невеликою кількістю бійців він знищив дві колони ворожої техніки, ще й просунувся вперед. Можна називати багатьох обухівців, які війну побачили справжньою на власні очі, захищаючи Батьківщину у 72-й бригаді. Коли в Обухів приїжджали представники клубу «Чорних запорожців» разом з дослідником і письменником Романом Ковалем, я їм розказала про наших безстрашних обухівців і підкреслила, що саме вони заслуговують прийняти естафету від полку «Чорних запорожців» УНР. Оці хлопці з 72-ї бригади, як і воїни інших частин та добровольчих батальйонів, стануть фундаментом у будівництві сильної і високопрофесійної української армії.

Підготувала Олена Артюшенко 

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм