20 вересня 2017

РОЗПОЧАВСЯ НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК. ВОСЬМИРІЧКА НА ХУТОРАХ

Знання історії і пам’ять про попередників – показова ознака рівня культури суспільства. Тому нам необхідно знати достеменну історію і обухівського шкільництва, яке починалося не за радянської влади, а тим більше не з початком розбудови міста у 1970-80-х роках минулого століття. Про обухівські першу і другу школи ми знали, що вони засновані ще на початку минулого століття: перша – 1913 року як земське училище, а друга – 1902 року як церковно-приходська школа. А от третя школа донедавна розпочинала свою історію від відкриття нового приміщення на мікрорайоні Піщана 1981 року. Корінні ж обухівці, а також вчителі старшого віку з теплотою в серці згадують третю школу як восьмирічку на Хуторах, а колишній її директор Михайло Миколайович Клименко має відомості про школу ще з царських часів. Про це та про проблеми сучасної освіти з ним і розмова.

  • Побудована школа на Хуторах як земська 1914 року. Це було у власницькій частині села Обухова, де проживало багато людей. Після 1917 року земську школу було реорганізовано в трирічну початкову. Так вона працювала аж до 1946 року, коли стала семирічкою номер три. У 1962 році згідно з реформою вона реорганізована у восьмирічну. Крім основного приміщення на перехресті теперішніх вулиць Київської і Каштанової (ред. тепер тут знаходиться житловий будинок №111 з ощадбанком на першому поверсі) уроки проходили у приміщенні теперішньої школи мистецтв – тут навчалися початкові класи. Навчальні майстерні та кабінет обслуговуючої праці розміщалися в приміщенні, яке знаходилося біля молокозаводу. І лише в 1981 році на новому мікрорайоні Піщана картонно-паперовим комбінатом було споруджено нове приміщення третьої школи, яка стала вже середньою. Першого вересня класи і кабінети прийняли майже тисячу учнів.
  • Ви належите до того покоління вчителів, які встигли попрацювати і зі старшою педагогічною «гвардією» і молодшими їх наступниками, які ще й досі працюють на педагогічній ниві. Хто керував третьою школою до того, як вона стала сучасною і середньою?
  • Двадцять один рік (з 1948 по 1969) керувала школою Ганна Антонівна Барило. Після неї два роки був директором Микола Миколайович Чирикал, він ще повертався на цю посаду з 1977 по 1979 рік. З 1971 по 1977 рік колективом керував Віктор Михайлович Кладніцький. Я прийняв школу у 1979 році. На фото 1980 року – випускники нашої восьмирічки, які зібралися на зустріч. У першому ряду п’ята зліва сидить і Ганна Антонівна Барило. Через рік я разом із завучами запускав навчальний процес у новому приміщенні. Це була досвідчений організатор Галина Іванівна Ніщак, яка провела титанічну роботу з формування педагогічного колективу, завуч початкових класів Зінаїда Юхимівна Гак та завуч з позакласної роботи Галина Семенівна Очеретяна. Пропрацював я на цій посаді до 1992 року. Назву кілька прізвищ із когорти наших вчителів, які працювали у восьмирічці і перейшли до середньої школи. Початкові класи вели Віра Луківна Шаповал, Катерина Логвинівна Поплавська, Надія Василівна Пироженко, Надія Трохимівна Махінич. Математику вели Харитон Трохимович Трофімов, Марія Прокопівна Андріяш, Надія Дмитрівна Лагнюк, історію – Микола Іванович Розпереза і Василь Іванович Госедло, українську мову і літературу – Марія Петрівна Удовенко і Марія Самійлівна Воєводська, російську мову і літературу – Тамара Володимирівна Грабова, біологію – Іван Іванович Калита і Віра Петрівна Жевага, німецьку мову – Галина Іванівна Щербань і Валентина Михайлівна Литовченко, географію – Тамара Вікторівна Лісова і Олена Петрівна Лісовська, трудове навчання – Володимир Трохимович Супрун. З них Т.В.Грабова, Н.Д.Лагнюк і В.М.Литовченко перебувають на пенсії. Продовжують працювати В.І.Госедло, Т.В.Лісова, В.Т.Супрун, усіх інших вже нема на цьому світі.
  • А кого Ви пам’ятаєте із випускників? Хто яким був і ким став?
  • Починала навчання у восьмирічці, а закінчувала вже десятирічку наша улюблениця, нині заслужена артистка України Наталочка Пелих. Класним керівником у неї була моя дружина Ольга Миколаївна Клименко.
  • Чим відрізняється стиль роботи теперішніх вчителів від стилю педагогів старшого покоління?
  • Вчителі старшого покоління боролися не за зарплати, а за знання і душі учнів, за їх освіченість. Тих учнів, які з якихось причин не встигали засвоїти матеріал, залишали після уроків, не отримуючи за це ні копійки. Особливу увагу звертали на тих, чиї батьки не встигали допомагати своїм дітям у навчанні. Тоді усі педагоги відчували велику відповідальність за доручену їм справу. І мені легко було з ними працювати. Уроки директора і завучів були завжди відкритими і для вчителів, і для батьків. Наша школа була опорною в районі, тому вчилися у нас усі директори. Інститут удосконалення вчителів теж возив до нас вчителів. Досвід школи вивчало міністерство освіти. Працював університет батьківських знань, щочетверга перед повним залом батьків вчителі читали лекції. А якою дієвою була робота батьківського комітету на чолі з Ларисою Іванівною Цаповою! Комітет допомагав не тільки школі і дітям (порушники дисципліни викликалися на його засідання), а й малозабезпеченим родинам, батькам. В усьому були дисципліна і порядок. Навчалося в школі тоді три з половиною тисячі дітей. Працювали у дві з половиною зміни. Зараз у школі інші підходи і принципи. Але як тоді, так і тепер основну частину знань учень повинен отримати на уроці від учителя, а друге важливе завдання  вчителя - навчити дітей самостійно працювати і самостійно мислити. Це створить їм фундамент для успіху у дорослому житті.
  • А учні теж, мабуть, різні?
  • Змінилися і діти. Стали вони більш розв’язаними. При мені вони не виходили за школу і не курили, тим більше в туалетах. Від старшокласників ми ніколи не чули нецензурщини. Зараз же навіть дівчатка оскверняють себе брудними словами.
  • Яку роль відіграє вчитель у формуванні особистості людини?
  • На те ж він і вчитель, а не коновал. У його руках – душа дитини, яку він повинен навчити і підготувати до життя, знайти індивідуальний шлях до кожної. Знайти в дитині зернятко таланту і розвинути його. Навчити читати і писати легше, а от виховати особистість значно складніше. Треба так будувати навчальний процес, щоб на кожному уроці, кожною темою йшло послідовне виховання майбутнього громадянина, патріота. На жаль, я сам переконався, що сучасні педагоги не завжди пов’язують матеріал, який подають, із теперішніми проблемами України. Це неправильно.
  • Кажуть, що особистість може виховати тільки особистість учителя.
  • Це аксіома. Щоб вчити і виховувати, бути авторитетом у дітей, вчителю треба бути і освіченим, і начитаним, і креативним, і моральним. Діти ж дуже чутливі до несправедливості, до фальші, до поділу їх за майновим станом, посадами батьків. Учитель, який дорожить своєю честю, ніколи цього не допустить. А зараз у школу ще й політика прийшла. Та школа продовжує триматися на добросовісних вчителях, які не стільки за обов’язком, скільки за покликанням щодня йдуть до дітей дати їм знання і навчити їх бути людьми – добрими, чесними, справедливими, відповідальними.

     Записала Олена Артюшенко

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм