10 мая 2018

ЩОБ НЕ ПОВТОРИВСЯ ЖАХ НЕПОПРАВНИХ ВТРАТ

І знову травень буяє у своїй красі. Знову настає день, коли ми згадуємо про Другу світову війну, про тих людей, які ціною свого життя чи здоров’я принесли мир на нашу землю. Я війни не пам’ятаю, але знаю, коли батько Заєць Семен Петрович нам розповідав певні епізоди, то по щоках текли сльози. Найбільше вразило ось таке. Батько був снайпером-розвідником. По дню, а то й по кілька сиділи в засідці. Одного разу наші війська підійшли до села, яке було вщент спалене.  Просиділи два дні, дуже хотілося їсти. Уже зовсім знесиленими встрелили зайця, затопили піч і почали готувати. Німці, побачивши дим, почали стріляти. Двоє побратимів загинуло, а пораненого батька відправили в госпіталь, де він лікувався півроку. Після цього батько знову повернувся в частину, яка вже стояла під Обуховом. Захотілося йому зустрітися з сім’єю. З дозволу командира пішов, але потрапив до рук німців і був кинутий до в’язниці. Тут зустрівся з Старуком Павлом Петровичем, який хоч і був поліцаєм, але допомагав нашим людям. Дядько прибіг до матері і розповів, що трапилося. Коли мати прибігла до в’язниці, то шість чоловік уже вели на розстріл в урочище Польок. Батько кульгав на ногу і йшов останнім. Коли проходили повз дерезу, Павло Старук закричав: «Гей, гей, шнель!» Це відволікло німців. Полонені, скориставшись моментом, побігли в дерезу. Батько, врятувавшись, поповз у свою частину і передав, де знаходилися німецькі позиції. Третій раз батько дивився смерті в очі, коли переправлялися через Дніпро. В один з плотів влучила бомба. Хто був там, загинули, у тому числі і його брат Андрій. А батькові пощастило вціліти. Після війни він повернувся в Обухів. Працював у колгоспі  столяром. Хоч батька вже й давно нема, а речі виготовлені його руками, служать людям і досі. Ще хочу сказати добре слово і про Старука Павла Петровича. Перед ним стояв вибір: розстріл всієї сім’ї або згода стати поліцаєм. Вибрав останнє, але, як міг, допомагав людям і армії. Після війни відбувся суд, і як «зраднику» йому дали 15 років тюрми, хоча за збережене життя йому вдячні багато обухівців. Своєю розповіддю хочу донести до свідомості молодого покоління весь той трагізм втрат, який пережило старше покоління обухівців. А всім загиблим і померлим вічна пам’ять.

Розповіла Загірна Ольга Семенівна, вул. Калинова

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм