18 июня 2018

ВЕСІЛЬНІ ВІНОЧКИ ВІД БАБУСІ ОКСАНИ

З давніх давен одним з важливих атрибутів вбрання нареченої був вінок. За свідченням істориків, вінки в Київській Русі плели ще з дохристиянських часів.  Пізніше вінок був візитівкою нареченої і її роду.  Символічним було плетіння кожної квітки. Обов’язково були квіти маку, волошок, тмину, рути, барвінку, любистку. Влітку вінки плели з живих квітів, а в холодну

пору – із засушених. Пізніше почали плести з паперових. Це було ціле мистецтво, яким займалися

жінки-рукодільниці.

Про одну з таких поведу мову. Це Шевченко Оксана або просто баба Оксана. Проживала вона на Поляні, а останні роки жила на Поповій горі в хаті своєї внучки Заїць (Козаченко) Марії Семенівни. Баба Оксана була справжньою майстринею. Її хата була заквітчана різнобарвними квіточками, які потім перетворювалися у весільні вінки. Пам’ятаю, як ми, куткові дівчатка, раділи з того, що баба Оксана подарувала нам ці квіточки. Як згадують її внучки, Марія Семенівна і Ольга Семенівна, бабині вінки знав не

тільки Обухів, а й навколишні села. Її руками зроблені сотні вінків для наречених. Починала свою роботу із закупу матеріалів. Їхала вона до Києва на ринки, купувала там фарби, дріт, парафін, папір. З білого цигаркового паперу вирізала пелюстки. Дуже любили ми, коли бабуся розводила фарбу і кожна квіточка набувала певного кольору. Висушувала їх на сонці. Потім кожну пелюсточку вмокала у розплавлений парафін – для блиску. Особливістю бухівських вінків було те, що посередині впліталася червона стрічка. Ця стрічка пришивалася на одяг молодому. В Яцьках були великі ярмарки кожної неділі. Готові вінки бабуся складала у кошик, а щоб довезти їх, часто брала у помічники нас. Нам це було святом. Вирушали ми в суботу вранці і пішки добиралися до села. Ночували в людей, які жили біля базару. І от починалася торгівля. Нав’язавши на коромисло вінки, ми торгували і чекали, коли ж то закінчиться торгівля. Як винагороду, бабуся купувала нам різні смаколики. І ми, щасливі, поверталися додому. Отакою була наша бабуня Оксана. Виготовляла вона також і букетики «анютиних глазок» для прикрашання в хаті.

 

Надія Науменко, краєзнавець,

Попова гора

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм