24 июня 2018

СТАРОДАВНІЙ ЧЕРНІГІВ

Ось вже і літо в розпалі, а разом з ним почались захопливі поїздки за підтримки відомого в місті підприємця і мецената Ігоря Васильовича Лавренюка. Цього разу поїздка була в місто Чернігів де ми відвідали багато пам’яток історії.

Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, у місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контроля над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи його територія була найзручнішим місцем для оселення людей.

Вже в середині ХVІІІ ст. територія колишнього Дитинця була щільно забудована житловими та адміністративними будівлями. Тут здіймалися величезні храми, знаходився базар, а також кладовище. У 90-х роках зводиться житлова споруда-мурований будинок полковника Якова Лизогуба. Полковник був героєм штурму турецької фортеці Азов в 1696 р. та фінансував будівництво Катерининської церкви на пошану загиблим при облозі козакам. Крім того, у кінці ХVІІІ ст. поряд з Борисоглібськом собором будується мурована монастирська трапезна, над якою в 1700-02 рр. зводиться двох’ярусна башта з дзвіницею і церквою Іоанна Богослова. Так був заснований чернігівський Колегіум.

Споруда цікава як своєю архітектурно-просторовою композицією, скульптурним декором, плануванням, так і історією спорудження, оскільки це був перший учбовий середній заклад на Лівобережній Україні.

Колегіум з’явився завдяки зусиллям вихованців Києво-Могилянського Колегіуму архієпископів Чернігова Л.Барановича й І.Максимовича, а також фінансовій підтримці гетьмана І.Мазепи. Заклад, де викладали мови та природничі науки, був всестановим та багатонаціональним. Проіснувавши з 1700 до 1786 р., дав багато освічених людей, зокрема, відомих медиків ХVІІІ ст. У 1786 р. був реорганізований в духовну семінарію.

Поступово грізні і бурхливі часи війн та походів відійшли в минуле. Необхідність в утриманні фортеці зникла і її було реорганізовано в 1799 р. Гарнізон розформовано, укріплення знесені, озброєння майже повністю вивезено. Натомість залишилися гармати на Цитаделі, що й досі охороняють старовинне місто, та пам’ять про славетне й героїчне минуле наших пращурів.

Спасо-Преображенський собор у Чернігові  — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені.

Антонієві печери в Чернігові — пам’ятка підземної культової архітектури XI—XIX століть. Засновані вони в 1069 році як печерний християнський монастир князем Святославом Ярославичем і відомим церковним діячем давньоруської доби — прп. Антонієм Печерським, який народився на Чернігівщині у місті Любечі. Згідно з літописом, монастир спочатку мав назву Богородичний (монастир Божої Матері). Літописець стверджує, що Антоній прибув до Чернігова, рятуючись від гніву князя київського Ізяслава. Він полюбив Болдині гори, викопав печеру і з того часу на Болдиних горах існує монастир. Його заснування тісно пов’язано з гострим суперництвом між двома найбільшими культурними та політичними центрами держави — Києвом та Черніговом.

У західній частині Чернігова на високому пагорбі розташований один із найбільш цікавих і мальовничих архітектурних комплексів України – Троїцько-Іллінський монастир кінця ХVІІ—ХVІІІ ст. Створення цього величного монастирського ансамблю пов’язано з давнім підземним Іллінським монастирем і відноситься до того часу, коли Україна переживала переломний момент у своєму історичному розвитку після національно-визвольної війни 1648-54 рр. А головною спорудою цього величного ансамблю монастиря є Троїцький собор, розташований майже в центрі монастирського двору. Він був закладений в 1679 році за безпосередньої участі архієпископа Лазаря Барановича і фінансової підтримки гетьмана Іоанна Мазепи за проектом архітектора Іоганна Баптиста Зауера. Будівництво храму продовжувалося 10 років, а опоряджувальні роботи до 1695 року; цього ж року він був освячений наступником Лазаря Барановича, вже після його смерті, чернігівським архієпископом Феодосієм Углицьким.

Єлецький монастир розташовано на підвищеному правому березі річки Десна, між давнім чернігівським дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Разом з пам’ятками архітектури, які там збереглися, він утворює історичну панораму міста. Відома в багатьох літературних джерелах легенда свідчить, що засновано Єлецький монастир ще в середині XI століття князем Святославом Ярославичем у зв’язку з появою на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері. Датою цієї події називають 3 лютого 1060 року (за ст. стилем). Згідно з тим же переказом, у монастирі деякий час перебував «батько руського чернецтва» Антоній Печерський.

Про все це, а також ще багато цікавого нам розповідала екскурсовод Тамара Аркадіївна Ставнійчук.

Дуже дякуємо за цікаві і пізнавальні розповіді. Чекаємо на нові зустрічі.

 

 

 

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм