19 липня 2018

ОБУХІВСЬКА ПЕРЛИНА – ЯБЛУНЕВИЙ

Продовжуємо друкувати спогади корінних мешканців про мальовничий куточок нашого рідного міста - Яблуневий!

ПІД ЗАБУДОВУ ВЗЯЛИ РАДГОСПНІ ЗЕМЛІ

Спочатку у нас був колгосп імені Паркомуни, у березні 1960 р. він став радгоспом «Обухівський», директором був Анатолій Іванович Карпельов. У колгоспі вирощували в основному зернові, буряки, овочі, тримали корів, свиней, курей, а ще було три великі сади: молодий яблуневий, старий яблуневий і грушевий. Росли і плодоносили яблуні, груші, черешні, горіхи різних гарних сортів. Між рядами вирощували овочі – тоді кожен клаптик оброблявся. Сад ровом був обкопаний, сторожі були. Грушевий сад вирубали, коли будували дві п’ятиповерхівки. Де тепер Будинок культури, там стояла хата розкуркуленого Тимошенка, в одній половині була контора, у другій дитячі ясла. Коли почали будувати комплекс, з’їжджалися люди, то побудували дитячий садочок  у яблуневому саду: спочатку невеликий, а тоді добудовували. Снігирівська школа була восьмирічною. Коли побудували і відкрили нове приміщення, то у старій школі був гуртожиток..

У саду ще стояла велика пасіка, біля якої працював Деревинський Омелян, а після нього – син Микола. Парники були, теплиці, де вирощували огірки, розсаду. Після війни стояли тут лише три хати – наша батьківська, діда Свирида Тимошенка та ще когось. У 1949 році нас знесли і дали ділянки під нові хати: нам – за школою, Тимошенкам – біля кладовища. Починалося будівництво нового мікрорайону з двох двоповерхових гуртожитків і невеликих будинків на місці колгоспних парників, потім звели два великі гуртожитки по теперішньому Київському провулку.

Комплекс спочатку хотіли будувати окремо, а потім взяли радгоспні землі під забудову, а радгосп приєднали до комплексу. Очисні комплексу тоді не смерділи, органіку вивозили бочками на поле. Я після закінчення школи разом зі дев’ятьма дівчатами з нашого кутка  вступила у молодіжну ланку і пішла працювати свинаркою – так і в трудовій записано було. Тоді, коли свиней в радгоспі звели, я перейшла до телят. Потім стала обліковцем в конторі, а згодом після відкриття Будинку культури – касиром.

Віра Яківна Міненко (Заїць)

 

ЯБЛУНЕВИЙ САД БУВ ТОДІ МОЛОДИМ

Я жив раніше на вулиці Садовій. На місці теперішнього Яблуневого був великий сад. Тоді він був ще молодий. Ми, школярі, збирали яблука, складали в кагати, потім їх вивозили. А ще там, де починається перший житловий будинок, до 1960 року була колгоспна пилорама, де все робили вручну. За нею – здоровий погреб, далі – рів навколо саду і по його краю – білі шовковиці. На місці магазину на сучасній зупинці була кузня, через дорогу від неї – паровий млин, що стояв на обійсті баби Марії Гущихи, потім – плотня та комори – дві малі і одна здорова, довга. Дерев’яна одноповерхова школа наша стояла коло кладовища. Після того, як відкрилася нова цегляна, там був гуртожиток. Де тепер газова станція, коло величезних верб у кілька обхватів стояли дерев’яні колгоспні корівники. За ними – конюшня і гараж, побудований у 1954 р., який і досі стоїть над дорогою – там зараз радгоспна комора. Тракторна бригада була далі за гаражем, за нею – вівчарня. Були там дуже гарні землі.

Леонід Пилипович Федоран,   

 

НА МОЇХ ОЧАХ БУДУВАВСЯ КОМПЛЕКС

Я приїхав сюди з сім’єю у1963 році. Тут кругом сади були – грушовий, яблуневий, жодного будинку ще не було. Далі лише ветлікарня стояла. Як ви знаєте, на цих золотих землях працював радгосп «Обухівський». Врожаї високі були. Коли радгосп розділився навпіл, то тут він став називатися «Петровський», керував ним Анатолій Іванович Карпельов.  Він і запропонував мені житло у першому цегляному двоповерховому будиночку, який і зараз стоїть навпроти дитсадка. Жили там, пам’ятаю, Малики, Зінченки та інші. Я шоферував. При мені почалося будівництво і селища, і комплексу. В основному на комплексі працювали місцеві, коли почало будуватися селище, то й приїжджі з’явилися. Зараз я живу на Садовій, вона й раніше так називалася, тут колись місцеві люди корови пасли. Чорноземи тут гарні.

Олексій Іванович Чайка, один з перших поселився у новозбудованому будинку

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм