16 августа 2018

КРАСНЯНСЬКА КРИНИЧКА ПОЇТЬ ЖИВОДАЙНОЮ ВОДОЮ ВСІХ…

Не буду говорити загальновідомі речі про надважливість води для життя людини. Усі погодяться, що якісна питна вода – головна запорука гарного здоров’я. Моя рідна частина Обухова – мікрорайон Яблуневий, де ще кілька десятків років тому земля була найродючіша, а вода – найсмачніша. Останні роки в усіх криницях вода стала непридатна для пиття. Це наслідки варварського ставлення людини до своєї землі. Найголовнішу роль, звісно, відіграв тваринницький комплекс, а з часом цей шматочок райської землі відчує наслідки і «безпечних» виробничих відходів картонно-паперового комбінату, які териконами виросли на околиці Яблуневого.

Але я наведу приклад відповідального і совісного ставлення людей до даних природою живодайних джерел. Відколи у моїй криниці вода стала непитною, я став набирати її з Краснянського джерела, що на кутку Вербки. І я не один такий. За водою тут черга: набирають її сотнями літрів не тільки кияни, обухівці, а й з Білої Церкви, Черкащини. Різні лабораторії показують, що краснянська вода не тільки чиста, а й цілюща. Набирають воду усі, а от доглядають джерело і криничку місцеві. Ось минулої суботи була оголошена толока з наведення порядку біля кринички. Прийшли на толоку лише кілька господарів ближніх помешкань: Костянтин Андрієвський, Василь Іванович Чорний, Віктор Павлович Нечай, Роман Іваниця, Ігор Креницький, дочка Василя Максимовича Кривохижі Світлана та її чоловік Олександр, Анатолій Чорний та я.  Допомагали нам і дружини цих чоловіків. Ми почистили криничку, попередньо викачавши з неї воду, спиляли старезну вербу, дупло якої «вдячні» користувачі цілющим джерелом перетворили у сміттєзбірник. Розпиляли навпіл і залізобетонну плиту під трубою, щоб там вода не збиралася, а могла вільно стікати рівчачком. Ще ми запланували на найближче майбутнє посадити липи біля кринички, щоб вони вбирали дорожній пил, та для зручності людей зварити з металевої арматури сходинки до джерела. Будемо клопотати перед сільською радою, щоб тут покласти два «лежачі поліцейські», бо машини мчать на шаленій швидкості, буває, злітаючи з дороги або на криничку, або у двір людям. Вже давно треба поставити біля води і стовп з ліхтарем. І взагалі, з огляду на важливість такого водного об’єкту, слід би було у сільському бюджеті окремою статтею передбачити кошти на його утримання.

Працювали ми завзято і з радістю, усвідомлюючи значення нашої роботи. Це була справжня толока, на яку збиралися колись наші прадіди і яка, на жаль, забута теперішнім поколінням. Бігали біля нас двоє дівчаток. Я їм кажу: «Запам’ятайте цю подію, щоб вона мала продовження, щоб криничку бережно доглядали завжди».

Багато думок і почуттів викликала у моїй душі ця толока. Радію, що є такі небайдужі красняни, які щороку впорядковують це святе місце, що ще збереглися подекуди у нашому краї незабруднені кринички. Знаю три такі: Миронену і Фонтал в Обухові та краснянську на Вербках. А решта? Діяльність людини вплинула на навколишнє середовище до такої міри, що отруйні речовини пішли у водоносний горизонт. Якщо ми не схаменемося, то нас чекає невтішне майбутнє: наші онуки будуть пити не живу криничну воду, а хімічну подобу з пластикових пляшок. Людська спільнота, на жаль, ще не прийшла до усвідомлення справжньої цінності води. Дивують оці тисячі людей, які набирають воду з краснянської кринички чи обухівського Фонталу і тут же викидають сміття. Ні у кого з них не виникає бажання прибрати, почистити. Начебто матінка-природа зобов’язана не тільки давати все людині, а й терпіти її знущання над нею. Ось приклад. Минулого року, коли чистили краснянську криничку, на машинах під’їжджали, як завжди, охочі набрати води і розчаровані їхали далі, не чекаючи закінчення робіт. Ніхто з проїжджих не приєднався до прибирання. А одна жінка, не подякувавши людям за безкорисливу роботу, спромоглася лише на їдке зауваження: «Нашлі врємя для уборкі». Тобто люди-споживачі байдужі до збереження природних дарів. Хтось повинен їм все організувати, зробити, ще й після них прибрати.  Виходить, ще мало громадян, свідомих своєї прямої відповідальності за те, що буде з нами завтра.

Олександр, корінний обухівець, мешканець Яблуневого

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм