18 сентября 2018

РАДІСНО ЗВУЧАЛА ОБУХІВСЬКА РУШНИКОВА МЕЛОДІЯ

На День незалежності України обухівське мистецьке товариство було запрошене в містечко Андрушівку, що на Житомирщині, на міжнародний фестиваль народного мистецтва «Рушники мого краю». Щоб поїздка митців і волонтерів ГО «Материнське серце» на фестиваль стала можливою, транспорт забезпечило ТОВ «Обухівтранс» (директор О.І.Лук’яненко). Стрижнем обухівського мистецького «десанту» став знаменитий обухівський «шитий» рушник, який представляв музей-садиба Андрія Малишка та народний майстер з вишивки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Світлана Зохнюк. Доповнювали обухівську експозицію вузлові ляльки обухівської майстрині Світлани Біркіної та місцеві краєзнавчі видання, які популяризувала член Національної спілки письменників України Наталя Любиченко. Своїми враженнями від участі у фестивалі діляться його обухівські учасники.

Наталя Любиченко, письменниця:

  • Ми вже три роки їздимо Україною з обухівським рушником. Скрізь його зацікавлено розглядають. Але в Андрушівці до нього було буквально паломництво. Жоден учасник фестивалю (а це сотні людей з усіх куточків України і зарубіжжя) не обминув нашу експозицію. Дехто, не вірячи моїм словам про унікальні характеристики нашого вишиваного дива, обмацували його руками, шукаючи зворот, допитувалися про кожну деталь орнаменту. А Світлана Сидорівна тут же з голкою і ниткою демонструвала техніку обухівського вишиття. Я була вперше на міжнародному фестивалі. Підходили до нас делегації з Польщі, Прибалтики - усі фотографувалися біля наших рушників. Пан Василь з Івано-Франківщини, який привіз півдесятка своїх шедеврів - весільних рушників, був настільки вражений обухівським шитвом, що не міг від нього відірвати очей. Пані Орися, педагог і музикант з Рівненщини, так висловилася: «Це радісно звучить обухівська рушникова мелодія». А я була особливо вражена приміщенням Андрушівської школи мистецтв з великим концертним залом, двома просторими хореографічними класами, з душовими і окремими шафками в роздягальні. Порівнювати її з приміщенням нашої міської школи було б навіть некоректно, хоч наші талановиті діти заслужили навчатися в комфортних умовах. Нам у цьому плані є в кого переймати досвід.

Валентина Іванівна Хара, волонтер ГО «Материнське серце»:

  • Я побувала в багатьох місцях України і за кордоном, але такого фестивалю я ще не бачила, як не бачила я ніде у світі таких рушників, які представили обухівці. За кордоном таких рушників нема. І такого вишиття ніде нема, яке продемонструвала Світлана Зохнюк. Величезне значення має також місце проведення фестивалю, його творча аура. І виставки, і концерт, і конкурси проходили у розкішному маєтку Терещенків. Зберігся їх великий будинок, віковічні дерева, під якими не страшна ніяка спека.  Читала, що і в нас були меценати Бердяєви, але нема ні їх маєтку, ні парку, ні церкви, ні навіть вулиці. Тому у нас і приблизно нема такого місця, щоб провести аналогічний фестиваль.

Віра Іщенко, голова ГО «Материнське серце»:

  • Дуже позитивна обстановка панувала в Андрушівці. Я сиділа з нашими волонтерами на тих солом’яних тюках заворожена, не могла відірватися від захоплюючого дійства. Під височенними деревами нам було зовсім не спекотно. Дивилися ми весільні обряди різних регіонів України. Так цікаво і незабутньо. Пригадувалося своє. Дивилася я на бабусь – учасників дійства. Душа болить: вони відійдуть, а хто їм на зміну вийде з обрядами на сцену і нагадає нам про наше коріння? Кілька разів обійшли ми і виставки. Пишаємося тим, що наша експозиція була найкраща. На все хотілося дивитися без перепочинку: на тінистий парк, доглянуте озеро, гостинних господарів, радісних людей у вишиванках. А у нас нема де фестиваль провести. І школи мистецтв такої нема. Як нема приміщення і під реабілітаційний центр для наших воїнів, сподівання на який ми роками безнадійно плекаємо.

Олена Артюшенко, старший науковий працівник музею-садиби А.Малишка:

  • Для мене, як музейника, участь у фестивалі була дуже корисною. Я познайомилася з колегами з різних куточків України. Наприклад, багато чого запозичила у фахівців з Кролевецького музею рушника. Як волонтер наснажилася від спілкування з народним пошуково-дослідницьким  фольклористичним гуртом з Волновахи «Заграйярочка». Там теж Україна! А які чудесні місцеві строї Донеччини вони показали! Як їм не важко, а вони наполегливо просувають там українську справу. Ще б держава хоч трохи їм допомагала. Є Україна і на зросійщеній Харківщині. Українців зі Слобожанщини теж притягли до себе обухівські рушники. Радісно переконатися, що Україна жива, що вона бореться, що її дух незнищенний.

Записала Тамара Сулима

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм