29 березня 2019

ЯКИМ ЖЕ ШЛЯХОМ ЇХАЛИ КОЗАКИ: КОЗАЦЬКИМ ЧИ КОЗАЧИМ?

У Вашій газеті №35 в матеріалі «Гармоніст, гармоніст…» неправильно вказано назву вулиці в Обухові: замість "Козацький шлях" написано "Козачий шлях».Прошу у подальшому вказувати назви вулиць правильно.

З повагою,Микола...

 

Я, автор краєзнавчих матеріалів у місцевому друкованому виданні «Народна Рада Обухова», дякую небайдужому земляку п.Миколі за увагу до моїх досліджень і за зауваження щодо потреби правильного написання назв обухівських вулиць. Ми, обухівські краєзнавці, солідарні у цьому з Вами, п.Миколо. Ми теж за правильні назви, які історично склалися в нашому рідному Обухові, які люди так називають не десятки, а сотні років.

Тому давайте розбиратися разом. Мабуть, п.Миколо, Ви не будете заперечувати, що найоб’єктивніше джерело у топоніміці містечка – місцеві мешканці. Сак Сергій Васильович, родич нашого поета А.Малишка, народився на Кип’ячій, на вулиці Козачий шлях. Він розповідає:

  • Кілька головних обухівських шляхів були найбільш відомі ще півсотні років тому. Через Попову гору йшла дорога на Трипілля. Великою дорогою (теперішня вулиця Малишка) обухівці прямували на Васильків. А Козачий шлях, що тягнувся вздовж Кобринки на Кип’ячій вів на села на південний захід від Обухова. Тут жила родина кабанників мого батька, тут, у березі над Кобринкою, пройшло і моє дитинство, тут я знав кожну очеретину. Так вулицю називали мій батько, моя бабуся. Не знаю точного походження назви шляху, але Козачим називали його, напевне, тому, що і козаки рухалися на Запоріжжя саме цією дорогою. Ця дорога в Обухові тягнулася далі по теперішній вулиці Пушкіна. Був тут вигін, тут перетиналися два шляхи – Козачий і Перехресний. Останнє перейменування, яке невдало здійснила міська рада, не тільки спотворило назву Козачого шляху, перетворивши його у Козацький, а й назвало так іншу вулицю – колишній Перехресний шлях або Перешівка. Така неповага до історичних обухівських назв мене вже не дивує. А корінні мешканці правильно роблять, що продовжують називати наші вулиці і кутки старими, звичними для них назвами. І це прекрасно. Так не переривається зв’язок поколінь, так зберігається наша історія, наші традиції, які варто було б знати і місцевій владі.

Продовжуючи думку корінного обухівця Сергія Сака та інших моїх земляків, додам, що ми з журналісткою-краєзнавцем Оленою Артюшенко домовилися писати назви вулиць і кутків так, як вони називаються споконвіків корінними обухівцями, а не так як їх назвали рішенням міської ради. Гадаю, ми маємо на це право. Тим більше, що газета – це не офіційний документ. Закликаємо й інших земляків, які цікавляться історією нашого рідного Обухова, не нехтувати колишніми назвами, звичаями, піснями, а ретельно їх вивчати і мудрішати разом з нашими незабутніми предками.

Наталя Любиченко, письменниця, краєзнавець

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм