03 липня 2019

ЛІКАРЮ, ВАМ ЛИЧИТЬ БІЛИЙ ХАЛАТ!

Професія лікаря  - одна з найпотрібніших, з найгуманніших і найдревніших професій. На зорі існування людської цивілізації людина шукала спосіб, як рятувати себе та інших. Лікар став однією з найбільш шанованою людиною. І це реальність життя. Лікар – не тільки професія чи покликання, а й стан душі. У своїй розповіді поведу мову про лікаря, яка віддала цій професії півстоліття, вилікувала і допомогла тисячам хворих. Це лікар-невропатолог Обухівської райлікарні Віра Петрівна Охріменко.  Мабуть, не знайдеш на Обухівщині людини, яка б не знала її.

Народилася Віра Петрівна на Чернігівщині в селянській родині. Дитинство припало на тяжкий повоєнний період. Тож вона з власного досвіду знає нелегку селянську працю і нестатки. Але, незважаючи ні на що, у неї була нездоланна тяга до науки, до книги. Після закінчення школи Віра вирішила стати лікарем. Але спроба стати студенткою Київського медінституту виявилася невдалою. Це не розчарувало її, а навпаки утвердило в її прагненні. Віра йде працювати кухарем в лікарню. А у вільний від роботи час наполегливо готується до вступу. Яка радість була для дівчини – вона студентка Вінницького медінституту. Проте батько не зрадів цій вістці, а навіть дорікнув: треба он картоплю копати, а вона в якісь інститути вступає. Але Віра не з тих, хто відступає. Студентські роки, практика додали ще більшого оптимізму, загартували морально і фізично. В 1969 році, одержавши диплом лікаря-невропатолога, їде за розподілом на Київщину. Першим її кроком стала Кагарлицька районна лікарня. Молода лікарка переконалася, що не помилилася з вибором професії. Через рік переїжджає до Обухова. З теплотою згадує Віра Петрівна свого наставника, тодішнього головного лікаря Ротштейна Дмитра Олексійовича, в якого гармонійно поєднувалися доброта і вимогливість. Скільки тяжкохворих, скільки безсонних ночей було у Віри Петрівни! Але вона ніколи не нарікала на долю. Старалася вирвати людину із пазурів смерті і хвороби, вселяючи надію на одужання. З власного досвіду знаю такі випадки. Дідуся відправили додому як безнадійно хворого, але після лікування у Віри Петрівни дідусь і досі живе. Жінці середніх років було сказано: після такої хвороби 90 відсотків помирають або залишаються лежачими. Після встановлення діагнозу і ретельного лікування у Віри Петрівни жінка піднялася на ноги і навіть повернулася до праці. Таких прикладів можна наводити багато. Зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Віра Петрівна продовжує працювати лікарем профвідділення. Скільком людям вона попередила тяжкі захворювання!

Про таких жінок можна сказати: красива, горда, скромна. Життя її не було встелене перлами, але в усіх випадках вона залишалася людиною. Через все життя пронесла вірність клятві Гіпократа. При зустрічі щоразу хочеться їй сказати: «Лікарю, вам личить білий халат!»

Надія Науменко, педагог-краєзнавець

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм