«АКТИВНІ І ЧИСЛЕННІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ – ЗАПОРУКА ПРОЗОРОСТІ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ВЛАДИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ»

Член Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Леонід Пилипченко: «АКТИВНІ І ЧИСЛЕННІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ – ЗАПОРУКА ПРОЗОРОСТІ Й ЕФЕКТИВНОСТІ ВЛАДИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ» Значення незалежності держави у житті кожної людини важко переоцінити. Адже це - запорука безперешкодного і безпечного розвитку кожної особистості. Усі втрати, горе і страждання в нашій історії були наслідком бездержавності. Особливо гостро це питання постало перед українцями у зв`язку з останніми подіями в Криму і на сході України. Тому ми продовжуємо публікації на тему «Двадцять п`ять років незалежності України». Сьогодні свої думки висловлює член Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Леонід Пилипченко. На мою думку, незалежність держави - це, в першу чергу, політична самостійність, можливість самостійного прийняття рішень,без зовнішніх вказівок та наказів. У сучасному світі незалежність держави відіграє визначальну роль у побудові міцного і головне - демократичного суспільства, в якому всі рівні перед законом, у кожного є право на свободу, на власну думку. Незалежність і суверенність країни формує в людині почуття патріотизму, прагнення пишатися своєю Батьківщиною, цінувати її традиції, історію, культуру. Проголошення незалежності України стало своєрідною точкою відліку нового етапу в історії України. Усі ми знаємо з історичних джерел, що вперше День незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня — День незалежності України». Рік потому, 5 червня, Верховна Рада України постановила День незалежності відзначати 24 серпня, що ми робимо і сьогодні. Наші пращури протягом століть мріяли про незалежність, віддавали всі свої сили, а іноді й життя в ім'я цієї мети. Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Василь Стус — ці та інші імена навіки увійшли в історію нашої культури як імена найполум'яніших борців за волю й незалежність України! Ці люди повинні стати для нас, молодих, прикладом того, як потрібно любити свою країну, боротися за…
Детальніше ...

«Який він многоликий і велелюдний цей ярмарок!»

Ярмарок - колоритне явище в нашому колись невеликому ярмарковому містечку. Відбувався він в його центрі ще до 30-х років ХХ ст. щочетверга, було також шість губернських ярмарків на рік. Перед Першою світовою війною і революційними розрухами Обухів був велелюдним і жвавим. Так майстерно його описує обухівський краєзнавець Микола Кирилович Панченко, який побачив його вперше у кінці 20-х років. «Ярмаркова Старокиївська дорога, що пролягала через Обухів, не відпочивала: валки базарувальників рухалися нею і вдень і вночі - пішки, на кінній і воловій тязі. Влітку над нею висіли «султани» непроглядної куряви, а восени на ній розлягалася непрола­зна багнюка. Не змовкали на ній без­кінечні погейкування, скрипіння во­зів і ярем, стукіт і скрегіт коліс, люд­ський гамір - все це зливалося в су­цільну какофонію звуків, що супроводжували люд сільський і все, що було з ним і при ньому, і на базарні торговиці, і з тих базарних торгів… Базарна площа зустріла нас лун­ким передзвоном молотків у двох кузнях. За ними почи­налися ряди шевців, за ними порозкладалися на півбазару гончарі з уся­кими горшками, мисками і макітрами, вдвоє більшими за мене. Скільки тут було різного посуду - і на землі, і на столах, і на возах! Середина неоглядної базарної пло­щі знаходилася тут же, де й тепер центр міста. Перші базарні слова, які я почув тоді, були: "Кому води? Кому холодної?!" Навколо заклопотаних людей сновигали спритні хлопчаки і продавали цигарки "Пароль", "Каль­ян". Біля рибних рядів продавали си­рівець, що знаходився у великих ба­клагах і барилах. Шум, гам, метушня і на­віть... танці: чоловік з чорною шеве­люрою, у вишитій сорочці витанцьо­вував з дорідною молодицею, а потім вони цілувалися. Посеред площі без­ногий старець грав на лірі і співав жалісливі пісні: коло нього стояли пристаркуваті чоловіки і жінки - спла­кували. Викрикуючи замашним голосом, ходив сюди-туди бравий парубок, обвішаний стручками червоного перцю. То тут, то там пересміювалися веселі парубки і реготливі дівки. З'явилися і циганки: вони ходили гуртами і во­рожили марновірним молодицям і дів­чатам. Там, де торгували збіжжям, було повно кінних і волових підвід, наван­тажених лантухами з житом, пшени­цею, вівсом, просом, ячменем, греч­кою, борошном, різними крупами. Тро­хи осторонь було місце, де продава­лася велика рогата худоба, вівці, кози, свині. Ті, хто сторгувався між собою, тут же, в…
Детальніше ...

«ВАША ТУРБОТА НАДАЄ НАМ СИЛИ І ПІДТРИМУЄ МОРАЛЬНИЙ ДУХ»

 «ВАША ТУРБОТА НАДАЄ НАМ СИЛИ І ПІДТРИМУЄ МОРАЛЬНИЙ ДУХ» - ці слова написав командир військової частини 2731 І.В.Гараз у своїй Подяці ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Нещодавно волонтери громадської організації «Материнське серце» Л.М.Андреєва та О.М.Бороденко здійснили чергову поїздку до наших воїнів на фронт. Поїздка була терміновою. Збирались швидко. Тому дякуємо всім, хто оперативно долучився до її підготовки: директору ТОВ "Обухівтранс" О.І.Лук`яненку за 100 л. дизпалива та неодноразову безвідмовну допомогу бійцям АТО і волонтерам, директорові Обухівського УВП УТОС В.М.Гелі за 40 л. палива і всіляку підтримку, Є.В.Полянському - за матраци і подушки для розвідки, ржищівським волонтерам ( керівник Юрій Марчук) за продукти, колективу Картонно-паперовому комбінату за воду. Дякуємо Сушинський Людмилі Василівні та Бикову Григорію Івановичу, які не чекають подяк, а просто роблять свою людську справу. Їхні запчастини ми доставили на передову для ремонту автомобіля. Під час підготовки до кожної з поїздок, жодної відмови ми не отримали і від Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»: допомагають нам і паливом, і продуктами. Незабаром волонтери чекають від громадської організації авто багажник, який розширить можливості у доставці нашим воїнам необхідних речей і продуктів. На фронт ми відвезли чергову допомогу, а повернулися з фронтовими подяками за щиру підтримку наших військових, без якої їм би було дуже важко. Така подяка адресована і ГРОМАДСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», у якій говориться: «Ваша турбота і самовідданість у підтримці воїнів-захисників надає нам сили і підтримує моральний дух – міцно стояти на захисті нашої Батьківщини. Ваш неоціненний вклад цінить і шанує кожен солдат». Ці слова – найвища подяка нам усім і стимул працювати й надалі для наших захисників. Лідія Андреєва, член ГО «Материнське серце»
Детальніше ...

ОБУХІВСЬКИЙ РУШНИК ПОЛЕТІВ НАД УКРАЇНОЮ

На днях у Бориспільському державному історичному музеї під негучну щиру Малишкову «Пісню про рушник» відкрилася виставка обухівського «шитого» рушника відомої нашої майстрині, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Світлани Сидорівни Зохнюк. Вона розгорнута на запрошення музею і приурочена Дню Борисполя, який відзначається 16-18 вересня - як і День Обухова. Відкриваючи презентацію, директор музею Наталя Вікторівна Йова привітала бориспільців з персональною виставкою обухівської майстрині, яка відкриває дивовижний світ обухівського рушника - унікального явища в українському вишивальному мистецтві. Вона зауважила, що ця виставка обухівських майстрів вже третя (попередньо тут презентували свою творчість члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України - заслужений майстер народної творчості Галина Кучер та молода і перспективна керамістка Марина Галуза). Наталя Вікторівна висловила сподівання на подальшу співпрацю з обухівцями. Заступник Бориспільського міського голови з гуманітарних питань Людмила Василівна Пасенко, взявши слово, порадувала присутніх звітом про змістовну підготовку до Дня міста – величезними зображеннями на фасаді приміщення міської ради портретів авторів державного гімну земляка Павла Чубинського і композитора Михайла Вербицького та самого тексту гімну. Вона підкреслила також плідну співпрацю бориспільських музейників і обухівських майстрів та вручила Подяку Бориспільського міського голови головному спонсору виставки - Громадській організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Подарунками (останнім випуском літературно-мистецького альманаху «Бориспільський край» та книжечкою про їхнього самобутнього майстра-різьбяра Петра Верну) вона відзначила усю мистецьку делегацію з Обухова: Світлану Сидорівну Зохнюк, Галину Федорівну Кучер, письменницю Наталю Василівну Любиченко, наукового працівника музею-садиби Андрія Малишка Олену Василівну Артюшенко та внучатого племінника поета Сергія Васильовича Сака. Олена Василівна ємко й емоційно представила мистецький шедевр Малишкового краю, наголосивши на гармонійному поєднанні поетової творчості з головними святинями українського народу: народною піснею, рушником-оберегом і незрадливою материнською любов`ю. Адже обухівський рушник немислимий без Малишкової пісні, яка, у свою чергу, народилася як гімн-вдячність українській матері за безцінний духовний спадок. Пишається своїм походженням і своїм родом Наталя Василівна Любиченко, тому перші її слова перед бориспільцями: «Я – донечка обухівського краю». В експозиції виставки – і її два родинні рушники: один весільний обухівський - діда Тільного Марка Несторовича, славного садівника і пасічника, й бабусі Форноляк Уляни Тодосіївни, а другий – тканий, роботи прадідуся знатного ткача Нестора Тільного. Закликавши присутніх берегти свої сімейні реліквії, Наталя Василівна побажала усім…
Детальніше ...

СВОБОДА ЗАВЖДИ ВИБОРЮВАЛАСЯ КРОВ'Ю

Україно, як сад, квітуча, Батьківщино моя свята, Тебе мучила кривда пекуча, Та зерно і крізь біль пророста. Зерно правди в огні не горіло, Бо міцний український нарід, Тільки раною серце щеміло, коли нищили нації цвіт... (з власного). Щемить воно й нині, коли гинуть у війні з Росією ровесники 25-ї річниці Незалежності України. Наслідки радянського тоталітарного режиму досі кровоточать глибокими ранами на тілі України. Хто б міг подумати, що, будучи незалежними, доведеться воювати з московською ордою за кожен клаптик рідної землі на Донбасі. Але свобода завжди виборювалася кров’ю. Боролися за неї і мої земляки з рідного Витачева — краю отамана Зеленого. Вони, як і багато інших українців, прагнули жити у вільній від імперського й більшовицького режиму Україні. За свідченням витачівського кореспондента газети “Нова рада” за 27 травня 1917 року: “с. Витачів (Київ.пов.) 22 травня заходами місцевої “Просвіти” було влаштовано день Національного свята. Коло 12 год. після служби Божої, з прапорами та хором “Просвіти” рушила велика сила народу, що зібралась біля школи, на гору Красуху. Дорогою хор співав “Ще не вмерла Україна”, “Ревуть-стогнуть” і “Заповіт”. На горі Красусі вже чекали маніфестантів ще ті люди, що приходили з інших сіл на це свято. Коло високої щогли, на якій маяв блакитно-жовтий прапор, місцевий священик одслужив панахиду по Шевченкові й по тих, що полягли, борючись за волю України”. Багато молодих витачівців підтримали отамана Зеленого і під його політичними гаслами чинили опір більшовикам. Але на знищення українського народу була запущена потужна репресивна машина. Не минула вона і мою родину. На витачівському кладовищі поховані одинадцятеро дітей і перший чоловік моєї бабусі Палажки Пащенко (Василенко). Усі вони померли мученицькою смертю в голодний 1933-й рік. Опухлих, напівживих, бабусю і її старшого сина Грицька (мій батько народився пізніше від другого шлюбу з Прокопом Лемешком) врятував рідний її брат Каленик, який нагодився з плавання і привіз трохи харчів. Бабуся проти ночі завжди читала “Отче наш” і молилася за “царство небесне” своїх дітей і чоловіка, згадуючи всіх поіменно. Скільки й пам’ятаю, до кінця свого 94-річного віку ховала під подушку коржики й окрайчики хліба - голод тримав її кістлявими пальцями навіть тоді, коли їжі було вдосталь... За документами Державного архіву Київської області, у списку…
Детальніше ...

ОБУХІВСЬКИЙ ЯРМАРОК ТЕЛЕВІЗІЙНИКИ ВИБРАЛИ ЯК НАЙКРАЩИЙ В ОБЛАСТІ

Відвідини щонеділі ринку – це подія для кожного обухівця. Частина містян та приїжджі базарувальники ще з самого раннього ранку займають тут місця для торгу, а покупці сходяться пізніше – коли виспляться. Без перебільшення можна сказати, що в неділю на обухівському ринку, що на Лікарні, перебуває майже кожен дорослий мешканець міста. Відповідно і купити тут можна усе – від домашнього сала до останньої побутової дрібниці. Тому і вимоги до цього місця велелюдної торгівлі зростають з кожним роком. Більшість з нас пам`ятає ринок на Лікарні всього з трьома відкритими робочими дерев`яними рядами для овочів і фруктів і одним невеликим м`ясним рядом, до того ж непристосованим для торгівлі м`ясом, величезними калюжами і повсюдними смітниками. Кілька останніх років, а точніше – з осені 2011 року - після реконструкції, ринок орендує ТОВ «Обухівський ярмарок». Наскільки з того часу змінилося обличчя ринку, розповідає його директор Віктор Захарович Ковіня. Проводячи реконструкцію старого ринку, ми врахували всі сучасні вимоги до таких точок масової торгівлі. Тепер маємо закритий павільйон для торгівлі м`ясними і молочними продуктами. На відкритих майданчиках кожна група товарів має свій ряд. Уся територія ринку (а це більше 2 гектарів) заасфальтована і огороджена, із зручними під`їздами. Маємо теплий і чистий туалет. На місці колишнього холодного вагончика тепер функціонує в стаціонарному приміщенні сертифікована лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи. До послуг базарувальників, які прибувають особистим транспортом, зручна стоянка за помірною ціною: всього 5 гривень за годину, а більше години і навіть за цілий день доведеться заплатити всього лише 10 гривень. Тоді, як наприклад, на столичному ринку тільки заїзд і кожна година перебування обійдеться по 8 гривень. Ще одна деталь нашого ринку: під час реконструкції торгівці саджанцями, квітами тимчасово працювали на заасфальтованому майданчику ліворуч від центрального входу, де згідно з проектом має бути стоянка. Тому нещодавно ми перевели на територію ринку усіх продавців саджанців і квітів, а на цьому місці тепер до послуг громадян гостьова стоянка майже на півтори сотні місць. Зауважу, що за ці роки роботи ринку всім підприємцям і приватним власникам завжди вистачало місця для торгівлі. До того ж на прохання міської ради ми виділили майже 130 безкоштовних місць для соціально незахищених верств населення, наприклад, для бабусь, які привозять на ринок…
Детальніше ...

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» оголошує щорічний літературно-художній конкурс «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

Після виходу у світ альбому «Обухівський ярмарок народної творчості» ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» разом з творчими людьми міста вирішила продовжити цей мистецький проект і започаткувати щорічний літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини». Публікуємо Положення конкурсу для ознайомлення з ним усіх обухівців, щоб найширший загал дітей і молоді могли реалізувати свій творчий потенціал, взявши участь у конкурсі. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» оголошує щорічний літературно-художній конкурс «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ» Мета Конкурсу розвиток фантазії та творчих здібностей у дітей; формування у підростаючого покоління любові до рідного краю; започаткувати творчу співдружність між юними літераторами та художниками; надати можливість кожному учаснику відчути радість досягнення успіху та повірити у власні сили. Умови участі у Конкурсі Можливість взяти участь у Конкурсі має кожна дитина віком від 6 до 17 років, яка проживає або навчається у місті Обухові. Участь у Конкурсі є безкоштовною. У Конкурсі беруть участь діти трьох вікових категорій: від 6 до 10 років; від 11 до 14 років; від 15 до 17 років. Допускається участь однієї дитини в обох етапах Конкурсу. Умови проведення Конкурсу Конкурс проводиться в два етапи: Перший етап Конкурсу – Конкурс писемності «Побачити світ очима дитини». Даний етап розпочинається з 01 вересня 2016 року (День знань) та закінчується 20 жовтня 2016 року. Учасники пишуть твори на довільні теми. Вимоги до робіт (творів) учасників Конкурсу: твори приймаються лише українською мовою; до твору має бути підібраний заголовок; конкурсна поетична робота має містити не більше 3-х віршів (до 3-х сторінок друкованого тексту, 14 шрифтом, з міжрядковим інтервалом розміром 1,0); конкурсна прозова робота повинна містити не більше 3-х творів (до 3-х сторінок друкованого тексту, 14 шрифтом, з міжрядковим інтервалом розміром 1,0); відповідність роботи умовам конкурсу; естетичне оформлення конкурсної роботи. На звороті кожної конкурсної роботи необхідно зазначити: прізвище, повне ім’я, вік автора конкурсної роботи та назву навчального закладу; адреса місця проживання автора та контактні дані одного з батьків (законних представників) учасника Конкурсу. Після 20 жовтня 2016 року роботи на Конкурс не приймаються. В період з 21 жовтня 2016 року – по 09 листопада 2016 року відбудеться засідання журі Конкурсу з метою визначення переможця Першого етапу конкурсу. 09 листопада 2016 року в День української писемності та…
Детальніше ...

ІСТОРІЯ ПРО НІЧИЙНИЙ КАНАЛІЗАЦІЙНИЙ ЛЮК

Історія каналізаційного люка, що знаходиться у дворі будинку по Каштановій 40, розпочалася місяців два тому під час часткового ямкового ремонту. Усе б було добре, аби будівельники, заїжджаючи у наш двір, не розтрощили його. Не дивно, що він не витримав наїзду транспорту, бо вже давно був в аварійному стані: за сорок років усе в ньому прогнило. Самі будівельники відкараскалися від заподіяної шкоди, пояснили, що це не їхня справа. Після наполегливих дзвінків у міську диспетчерську виявилося, що каналізаційний люк повинен відремонтувати водоканал. Приїхали його представники, позаглядали і … ніякого результату. А в нашому дворі бігає більше десятка дітей. Щоб ніхто з них не вскочив у каналізаційну яму, ми її обклали гілками, і далі продовжували достукуватися до міських служб. Від мене, як обраної повноважним представником нашого будинку, люди вимагали розв`язання проблеми. Після чергового дзвінка в мерію приїхав її представник з начальником водоканалу Калитою М. М. Знову оглянули нещасний люк… А дій ніяких. Час іде. Надворі стоїть спека, а з люка тягне таким смородом, що витримати неможливо. Один вихід – щільно зачиняти вікна: краще задихатися від високої температури, ніж від каналізації. Вихід знайшовся швидко і несподівано. Хтось із мешканців будинку закинув слово, що виконавці ямкового ремонту можуть бути з підприємства Лавренюка. Я й зателефонувала у Громадську Організацію «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», яку очолює Ігор Лавренюк, та виклала суть проблеми. Мене уважно вислухали. Під час розмови було з’ясовано, що проблема, яка склалася, не має жодного відношення до Лавренюка. Проте він оперативно надіслав своїх людей, які швидко почистили каналізаційний колодязь, зробили нову цегляну кладку і поставили люк. Виходить, можна швидко реагувати на подібні ситуації. Усім мешканцям нашого будинку по Каштановій 40 залишається тільки дякувати за таку оперативну і безкорисливу допомогу. Та є ще одна проблема у нас. Коли з якихось причин відключається централізована подача води, ми на мікрорайоні Лікарня опиняємося у безвиході: ні колодязя, ні колонки, ні джерела близько нема. Хто зарадить цій проблемі? Тож через газету звертаюся до жителів міста: в кого були подібні проблеми, поділіться досвідом їх вирішення. Надія Зажигаєва, повноважний представник будинку по Каштановій 40
Детальніше ...

ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ, ЗА ЧЕСТЬ, ЗА СЛАВУ, ЗА НАРОД!

Відзначаючи 25-річчя Незалежності України, важливо не забути ті імена земляків останнього – ХХ - століття нашої буремної історії , які сміливо і беззастережно стали на захист рідної землі: хто зі зброєю в руках, хто палким словом і мужнім вчинком - від «зеленівців» і «просвітян» до Героїв Майдану і теперішніх захисників України від російського агресора. Честь їм і слава від вдячних нащадків! Пропонуємо короткі розповіді про них. ОТАМАН ЗЕЛЕНИЙ (Терпило Данило Ількович) 1886, с. Трипілля – 13.10.1919, с. Стрітівка) – військовий і громадський діяч, керівник селянського повстання 1918-1919 р.р. на Київщині, командир Дніпровської повстанської дивізії. За партійну діяльність (участь у есерівському гуртку) відбуває 4-літнє заслання в Архангельську. На фронті Першої світової війни - писар, додому повернувся в кінці 1917 р. офіцером-прапорщиком і повним Георгіївським кавалером. На початку осені 1918 р. створює із земляками-трипільцями партизанський загін, який здійснює напади на гетьманську «варту». Повів своїх бійців до Григорівки на переможний штурм цукрозаводу, де дислокувалися захисники режиму Скоропадського. У грудні 1918 р. Дніпровська дивізія, сформована отаманом, увійшла до складу петлюрівського Осадного корпусу на чолі з командиром «січових стрільців» полковником Євгеном Коновальцем. На початку грудня 1918 р., коли гетьманський Київ опинився в облозі армії Симона Петлюри, Дніпровська дивізія захопила Софіївську Борщагівку, Біличі та Святошин. Вояки дивізії вибили гетьманські загони з Дарниці. Повстанці вийшли на Хрещатик з великим портретом Тараса Шевченка. За наказом Петлюри меншість повстанців на чолі із Зеленим поїхала на допомогу Західноукраїнській Народній Республіці. 08.02.1919 р. відбулася зустріч отамана Зеленого з командувачем червоними військами Володимиром Антоновим-Овсієнком про приєднання «зеленівців» до Червоної армії. Зелений поставив дві умови: нова влада в Україні має бути не «однобоко партійною», а зеленівці мають отримати в Червоній армії якнайширшу автономію. 01.03.1919 р. отамана Зелений вступив у Кагарлик, де закликав іти разом з ним походом проти більшовицької влади. Навесні-влітку 1919 р. селянська армія Зеленого мала майже 35 тис. повстанців. З березня по серпень 1919 р. вони відбивають у совітів Васильків, Обухів, Ржищів, Переяслав, Кагарлик, Миронівну, Богуслав, Ставище, перекидаються на лівий берег Дніпра. У захопленому повстанцями Переяславі Зелений скасовує ганебні угоди про злуку України й Московії січня 1654 р. 3 липня 1919 р. Зелений вибиває з Трипілля червоних. Полонених українців отаман відпускає, а…
Детальніше ...

ЦИВІЛІЗОВАНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯКІСТЮ ЖИТТЯ СТАРИКІВ І НЕМІЧНИХ

 На цю подію давно очікували не тільки працівники Обухівської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України. Цього давно чекали ті люди старшого віку, які в силу різних обставин залишені наодинці зі своїми віковими проблемами. А вікові проблеми, як відомо, тягнуть за собою проблеми зі здоров`ям, за якими слідом ідуть ще й побутові складнощі. Про це добре знають не з чиїхось розповідей працівники Товариства, які щодня стикаються з проблемами людей похилого віку. Відвідуючи їх вдома, вони бачать потреби кожного підопічного, тому давно мріяли хоч чимось полегшити їх побутові труднощі. Зокрема, наприклад,у машинному пранні білизни і одягу. Таку послугу надають їх колеги у багатьох містах Київської області, зокрема, в Яготині, Броварах. Пральна машина-автомат за якусь годину, поки дідусь чи бабуся поспілкується з працівниками Червоного Хреста, у напівсухому стані «видасть» чисту білизну. «От би і в Обухові таку машину запустити для послуг одиноких хворих і пенсіонерів» - з таким побажанням звернулася голова Обухівської організації Товариства Червоного Хреста України Галина Миколаївна Баукова до Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». І ось на днях пральну машину-автомат об`ємом 6 кілограмів передав Г. М. Бауковій Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Васильович Лавренюк. А разом з цінним подарунком побажав і організації, і її підопічним – усім одиноким людям похилого віку – раз і назавжди позбутися побутових незручностей і неприємної залежності від них. Цей подарунок ми чекали з нетерпінням, - пояснює Галина Миколаївна. - Ми були впевнені, що відомий у місті благодійник Ігор Васильович Лавренюк допоможе нам закрити проблему з пранням речей для немічних і хворих. І тепер ми маємо машину-автомат. Проте запустити її в дію нам заважає відсутність приміщення для нашої організації. Вже кілька місяців ми радимося з керівниками місцевої влади про виділення нам невеликого, але зручного приміщення, де б ми поставили і пральну машину. Крім того, через проблему з приміщенням гальмується надання й інших послуг, дуже актуальних для наших підопічних. Ми маємо банк одягу, пункт прокату медичних допоміжних засобів, маємо навіть глюкометр і готові безкоштовно надавати ці послуги. Робимо ми на безоплатній основі й ін`єкції. Але усі ці послуги упираються у відсутність приміщення. Дивлячись на страждання наших одиноких літніх людей, хочеться з їхніми не такими вже й нездійсненними…
Детальніше ...

ШЛЯХ ДОЛАЄ ТІЛЬКИ ТОЙ, ХТО НЕ ПРИПИНЯЄ РУХУ УПЕРЕД

Зміна соціального устрою, яка відбулася у нашій країні внаслідок виходу з СРСР, зумовила багато економічних труднощів. Старше покоління добре пам`ятає, як на початку 90-х закривалися підприємства, як люди позбувалися роботи, а ті, що її мали, зарплату отримували цукром, папером, цвяхами… Не усім трудовим колективам вдалося вціліти у той нелегкий перехідний період, навіть тим, у яких за плечима десятки років звитяжної праці. Виживало, як могло і Обухівське автопідприємство №13238, засноване ще в далекому 1938-му. Про те, що воно не «зійшло з дистанції», свідчить і видання «Незабутні маршрути», яке побачило світ у 2013 році – до 75-річчя автопарку. Тепер, з огляду багаторічного досвіду роботи в умовах незалежності України, хочемо разом з директором і автором книги Валерієм Васильовичем Кравцовим проаналізувати ті чинники, які хоч і не без втрат, але допомогли колективу вистояти. До того ж наша розмова відбувається напередодні 25-річчя незалежності, яке є своєрідним підсумком пройденого усіма нелегкого шляху, щоб утвердитися в істині: складний шлях здолає тільки той, хто не припинить руху уперед. Дійсно, цю істину підтверджує і приклад нашого автопарку, з яким я вже сорок років. За цей час зрісся з усіма проблемами колективу, знав усе господарство, як свої п`ять пальців. Знав по імені і по-батьковому кожного із більш як шести сотень працюючих. Працювали у нас тоді цілі родини, навіть династії, бути членом нашого колективу було престижно. Пережили ми з ними різні часи: успіхи і перемоги, падінння і втрати. Про підприємство і його людей детальніше можна прочитати у нашій книзі. Я зупинюсь на тому, що змусило нас змінити курс у пошуках способів виживання. Ми опинилися на грані життя і смерті з трьох причин. Перша – це задекларовані державою 23-ьом категоріям громадян пільги на проїзд в автобусах, хоч на компенсацію витрат автопаркам у держбюджеті кошти не були закладені. Друга – прийнята в законодавстві норма про вихід на пенсію у 50 років учасників ліквідації Чорнобильської аварії. Так як переважна більшість водіїв була чорнобильцями, то й на пенсію багато з них зразу й вийшли, оголивши наш кадровий потенціал. Третя причина – виїзд на маршрути приватних перевізників з фіксованою орендною платою, з якими нам важко було конкурувати, бо податки державі ми платили по повному переліку. Останню крапку…
Детальніше ...

БЕЗ МОВИ НЕМА ДЕРЖАВИ ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Чи можна вважати другорядним питання мови корінного населення у побудові держави? Відомий мовознавець Лариса Масенко аналізує заходи радянського уряду з остаточного знищення націй, у першу чергу української. До такого стану була доведена наша мова. Лариса Масенко констатує факти, а українцям слід подумати, чому за 25 років незалежності стан справ радикально не змінився. …Сталінський терор страшною ціною мільйонів жертв поставив український народ на коліна. Тепер можна було запровадити «ненасильницьку» русифікацію: основна соціальна база опору режимові – українське селянство й інтелігенція – були знищені. Після кривавих сталінських чисток його національну політику продовжив «ліберальними» методами борець з культом Сталіна Микита Хрущов. У добу Хрущова було розроблено масштабну програму прискорення русифікації неросійських народів Радянського Союзу. Досягнуте на той час звуження комунікативних функцій національних мов у ряді республік створювало ілюзію «добровільної» відмови населення від своїх мов і давало партійній верхівці можливість оголосити російську мову «другою рідною» мовою. Це зробив Хрущов на 22-му партійному з`їзді. У 1958 р. в освітнє законодавство України було впроваджено Закон про вільний вибір батьками мови навчання дітей і про дозвіл відмовлятися від вивчення української мови. На початку 60-х років у системі Академії наук СРСР було створено наукову раду з проблеми «Закономірності розвитку національних мов у зв`язку з розвитком соціалістичних націй». Завдання ради полягало у створенні теоретичної бази для форсованої русифікації ряду СРСР. Програма далі стверджувала, що насправді «рівноправ’я” не для всіх рівне. Існують мови більш «рівноправні», оскільки «сфера їх подальшого функціонування далеко не однакова». На цій підставі мови розподілились на перспективні і неперспективні. До перших було зараховано, крім, звичайно, «великої російської мови», вірменську, грузинську, латиську, литовську й естонську мови. Решта мов потрапляла в розряд неперспективних. Показово, що до перспективних було віднесено ті мови, носії яких виявляли національну солідарність і чинили сильний колективний опір русифікації, не переходячи на російську як мову щоденного спілкування. Неспроможність витіснити зазначені мови з базових сфер функціонування змушувала імперську владу поважати їх і саме на цій підставі заносити до перспективних. Натомість, там, де русифікація досягла помітних успіхів, колонізатори поспішали утвердитися остаточно. Таким чином, українська й білоруська мови, а також мови республік Середньої Азії були виключені з групи перспективних мов, не говорячи вже про мови народів Російської федерації. Загрозу, яка…
Детальніше ...

ТАКИ Є НАДІЯ НА КРАЩЕ. ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Вступ або дещо про ілюзії У рік 25-ліття відновлення Незалежності України мені 70 років. Пора підводити якісь підсумки життя. Народився в селі. Вивчився у місті, де й працював до пенсії. Таке про себе скажуть більшість українців. Мені ж довелося жити в переламні роки реального відновлення Незалежності України. І я можу сказати, що до процесу усамостійнення України і я доклав рук. Що таке ілюзія? Ілюзія - (лат. illusio) - це є помилка, оманливе уявлення. Насправді, ілюзія - це хибне сприйняття людиною дійсності. Одна з моїх ілюзій була пов`язана з надією, що комуністи чесно хочуть перебудови Радянського Союзу і опиратимуться в цьому на некомуністів, яких була абсолютна більшість. Ось 12 березні 1989 року ми з товариством уперше в Україні утворили в нас в Обухові українських РУХ за перебудову, але комуністи не захотіли ділитися владою і де могли, там і переслідували рухівців. Якби не крах їхнього комунізму і Союзу, то моя б ілюзія вилізла б мені боком втратою не лише здоров’я, а, може, й життя. Здавалося мені, що от варто в Україні утворитися якійсь опозиційній силі, як вона отримає всенародну підтримку. Марно сподівався. Ми знаємо, що у кращі рухівські роки на Обухівщині було нас, рухівців, півсотні та ще симпатиків Руху стільки ж. І це з 30 тисяч лише дорослого населення нашого краю! Багато з них ходили на мітинги, підтримували наші гасла про надання Україні суверенітету, про забезпечення людей достойним і безпечним життям, але засвітитися в членах нашої організації так і не наважилися. Сиділи в кущах і чекали, чим вся та боротьба з комунізмом закінчиться. Дехто й досі чекає. Вони, навчені гірким досвідом своїх замучених предків (лише на Обухівщині загинули від Голодомору в 1932-33 роках до 20 тисяч людей!), знали, що всяка боротьба із діючою владою, приречена на поразку. Від цієї ілюзії про всенародну підтримку опозиції, як і від попередньої про чесні наміри комуністів перебудуватися, я швидко позбавився. Рух і Майдани Осінь і зима 2004 року вивели на Майдан свідомих і сміливих українців, які виступили проти несправедливості і брехні, нахабно надв’язуваних виборцям тодішньою владою Кучми-Януковича. Нам, рухівцям з Обухова й району, здавалося, що новий Президент, який пройшов випробування смертю, якого антиукраїнським силам так і не…
Детальніше ...

Прес - реліз ГО "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА"

Прес – реліз Нещодавно в ЗМІ м. Обухова було поширено інформацію про проблеми з будівництвом житлового комплексу «Краєвид» та відношення до цього будівництва відомого в місті підприємця Голови Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Лавренюка Ігоря Васильовича. Враховуючи резонанс публікації ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» повідомляє наступне : Ігор Васильович Лавренюк немає жодного відношення до будівництва ЖК «Краєвид». Ні він сам, ні його партнери по бізнесу, ні хто небуть з правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» не є власниками будівельної компанії що будує ЖК «Краєвид» і не є замовниками будівництва. Ігор Васильович Лавренюк справді займається будівельним бізнесом, що ніколи не приховувалось. В місті Обухів Ігор Васильович Лавренюк має відношення виключно до ЖК «Обухівський ключ». Нам не відомо чи є якісь складності в будівництві ЖК «Краєвид», а також невідомо хто є замовником та інвестором будівництва. Прес – служба ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

АЛЬБОМ «ОБУХІВСЬКИЙ ЯРМАРОК НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ» ПОВИНЕН СТАТИ ПОЧАТКОМ МАСШТАБНОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЕКТУ

Альбом «Обухівський ярмарок народної творчості», який був виданий за фінансової підтримки ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» та презентований кілька місяців тому, викликав цікавість не тільки у шанувальників мистецтва, а й пересічних громадян, які завдяки цьому виданню відкрили для себе обшир і глибину мистецтва місцевих майстрів. Вихід альбому став помітним явищем і на обласному рівні. Ознайомившись із його змістом, свою думку про «Обухівський ярмарок» висловила методист обласного центру народної творчості управління культури Київської ОДА Ніна Пилипівна Михайлишина: Я знала про те, що обухівські творчі люди готують таке видання і дуже рада, що цей проект здійснився. Тепер у багатьох охочих є можливість ознайомитися з кращими творами митців краю, починаючи від обухівських богомазів Чепеликів до сучасних фахівців – потужних і креативних. Це – презентація обухівського народного мистецтва не тільки на місцевому, а й на всеукраїнському і міжнародному рівнях. Це – свідчення багатства і краси рукотворних робіт обухівських майстрів зокрема і українського мистецтва взагалі. Ми бачимо, який крок уперед зробили рукомесники краю , об`єднавшись навколо відродження обухівського «шитого» рушника, навколо творчості земляка Андрія Малишка. Як від Обухова «полетів» у далекі світи Малишків рушник, будячи національну свідомість українців по всіх усюдах, так вслід за ним й інші види мистецтв несуть у світ нетлінне духовне багатство нашого талановитого народу. Важко переоцінити важливість такого мистецького проекту. І він повинен обов`язково мати продовження. Адже його завдання – формувати нову людину, з сучасним світоглядом, утверджувати справжні культурні цінності громадян нової України. Духовно-мистецька спадщина української нації безцінна, - сказав Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Вона – найправдивіший презентант України в усьому світі. А наш обухівський край – один з найбагатших і найцікавіших в українському народному мистецтві. Наше завдання – не тільки зберегти його, а й примножити, створити усі умови для його подальшого розвитку. Придбати альбом «Обухівський ярмарок народної творчості» можна в магазині «Онікс», що по вул.Миру, 8А в Обухові (тел.067-900-17-08).
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм