ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» оголошує щорічний літературно-художній конкурс «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

Після виходу у світ альбому «Обухівський ярмарок народної творчості» ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» разом з творчими людьми міста вирішила продовжити цей мистецький проект і започаткувати щорічний літературно-художній конкурс «Побачити світ очима дитини». Публікуємо Положення конкурсу для ознайомлення з ним усіх обухівців, щоб найширший загал дітей і молоді могли реалізувати свій творчий потенціал, взявши участь у конкурсі. ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» оголошує щорічний літературно-художній конкурс «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ» Мета Конкурсу розвиток фантазії та творчих здібностей у дітей; формування у підростаючого покоління любові до рідного краю; започаткувати творчу співдружність між юними літераторами та художниками; надати можливість кожному учаснику відчути радість досягнення успіху та повірити у власні сили. Умови участі у Конкурсі Можливість взяти участь у Конкурсі має кожна дитина віком від 6 до 17 років, яка проживає або навчається у місті Обухові. Участь у Конкурсі є безкоштовною. У Конкурсі беруть участь діти трьох вікових категорій: від 6 до 10 років; від 11 до 14 років; від 15 до 17 років. Допускається участь однієї дитини в обох етапах Конкурсу. Умови проведення Конкурсу Конкурс проводиться в два етапи: Перший етап Конкурсу – Конкурс писемності «Побачити світ очима дитини». Даний етап розпочинається з 01 вересня 2016 року (День знань) та закінчується 20 жовтня 2016 року. Учасники пишуть твори на довільні теми. Вимоги до робіт (творів) учасників Конкурсу: твори приймаються лише українською мовою; до твору має бути підібраний заголовок; конкурсна поетична робота має містити не більше 3-х віршів (до 3-х сторінок друкованого тексту, 14 шрифтом, з міжрядковим інтервалом розміром 1,0); конкурсна прозова робота повинна містити не більше 3-х творів (до 3-х сторінок друкованого тексту, 14 шрифтом, з міжрядковим інтервалом розміром 1,0); відповідність роботи умовам конкурсу; естетичне оформлення конкурсної роботи. На звороті кожної конкурсної роботи необхідно зазначити: прізвище, повне ім’я, вік автора конкурсної роботи та назву навчального закладу; адреса місця проживання автора та контактні дані одного з батьків (законних представників) учасника Конкурсу. Після 20 жовтня 2016 року роботи на Конкурс не приймаються. В період з 21 жовтня 2016 року – по 09 листопада 2016 року відбудеться засідання журі Конкурсу з метою визначення переможця Першого етапу конкурсу. 09 листопада 2016 року в День української писемності та…
Детальніше ...

ІСТОРІЯ ПРО НІЧИЙНИЙ КАНАЛІЗАЦІЙНИЙ ЛЮК

Історія каналізаційного люка, що знаходиться у дворі будинку по Каштановій 40, розпочалася місяців два тому під час часткового ямкового ремонту. Усе б було добре, аби будівельники, заїжджаючи у наш двір, не розтрощили його. Не дивно, що він не витримав наїзду транспорту, бо вже давно був в аварійному стані: за сорок років усе в ньому прогнило. Самі будівельники відкараскалися від заподіяної шкоди, пояснили, що це не їхня справа. Після наполегливих дзвінків у міську диспетчерську виявилося, що каналізаційний люк повинен відремонтувати водоканал. Приїхали його представники, позаглядали і … ніякого результату. А в нашому дворі бігає більше десятка дітей. Щоб ніхто з них не вскочив у каналізаційну яму, ми її обклали гілками, і далі продовжували достукуватися до міських служб. Від мене, як обраної повноважним представником нашого будинку, люди вимагали розв`язання проблеми. Після чергового дзвінка в мерію приїхав її представник з начальником водоканалу Калитою М. М. Знову оглянули нещасний люк… А дій ніяких. Час іде. Надворі стоїть спека, а з люка тягне таким смородом, що витримати неможливо. Один вихід – щільно зачиняти вікна: краще задихатися від високої температури, ніж від каналізації. Вихід знайшовся швидко і несподівано. Хтось із мешканців будинку закинув слово, що виконавці ямкового ремонту можуть бути з підприємства Лавренюка. Я й зателефонувала у Громадську Організацію «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», яку очолює Ігор Лавренюк, та виклала суть проблеми. Мене уважно вислухали. Під час розмови було з’ясовано, що проблема, яка склалася, не має жодного відношення до Лавренюка. Проте він оперативно надіслав своїх людей, які швидко почистили каналізаційний колодязь, зробили нову цегляну кладку і поставили люк. Виходить, можна швидко реагувати на подібні ситуації. Усім мешканцям нашого будинку по Каштановій 40 залишається тільки дякувати за таку оперативну і безкорисливу допомогу. Та є ще одна проблема у нас. Коли з якихось причин відключається централізована подача води, ми на мікрорайоні Лікарня опиняємося у безвиході: ні колодязя, ні колонки, ні джерела близько нема. Хто зарадить цій проблемі? Тож через газету звертаюся до жителів міста: в кого були подібні проблеми, поділіться досвідом їх вирішення. Надія Зажигаєва, повноважний представник будинку по Каштановій 40
Детальніше ...

ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ, ЗА ЧЕСТЬ, ЗА СЛАВУ, ЗА НАРОД!

Відзначаючи 25-річчя Незалежності України, важливо не забути ті імена земляків останнього – ХХ - століття нашої буремної історії , які сміливо і беззастережно стали на захист рідної землі: хто зі зброєю в руках, хто палким словом і мужнім вчинком - від «зеленівців» і «просвітян» до Героїв Майдану і теперішніх захисників України від російського агресора. Честь їм і слава від вдячних нащадків! Пропонуємо короткі розповіді про них. ОТАМАН ЗЕЛЕНИЙ (Терпило Данило Ількович) 1886, с. Трипілля – 13.10.1919, с. Стрітівка) – військовий і громадський діяч, керівник селянського повстання 1918-1919 р.р. на Київщині, командир Дніпровської повстанської дивізії. За партійну діяльність (участь у есерівському гуртку) відбуває 4-літнє заслання в Архангельську. На фронті Першої світової війни - писар, додому повернувся в кінці 1917 р. офіцером-прапорщиком і повним Георгіївським кавалером. На початку осені 1918 р. створює із земляками-трипільцями партизанський загін, який здійснює напади на гетьманську «варту». Повів своїх бійців до Григорівки на переможний штурм цукрозаводу, де дислокувалися захисники режиму Скоропадського. У грудні 1918 р. Дніпровська дивізія, сформована отаманом, увійшла до складу петлюрівського Осадного корпусу на чолі з командиром «січових стрільців» полковником Євгеном Коновальцем. На початку грудня 1918 р., коли гетьманський Київ опинився в облозі армії Симона Петлюри, Дніпровська дивізія захопила Софіївську Борщагівку, Біличі та Святошин. Вояки дивізії вибили гетьманські загони з Дарниці. Повстанці вийшли на Хрещатик з великим портретом Тараса Шевченка. За наказом Петлюри меншість повстанців на чолі із Зеленим поїхала на допомогу Західноукраїнській Народній Республіці. 08.02.1919 р. відбулася зустріч отамана Зеленого з командувачем червоними військами Володимиром Антоновим-Овсієнком про приєднання «зеленівців» до Червоної армії. Зелений поставив дві умови: нова влада в Україні має бути не «однобоко партійною», а зеленівці мають отримати в Червоній армії якнайширшу автономію. 01.03.1919 р. отамана Зелений вступив у Кагарлик, де закликав іти разом з ним походом проти більшовицької влади. Навесні-влітку 1919 р. селянська армія Зеленого мала майже 35 тис. повстанців. З березня по серпень 1919 р. вони відбивають у совітів Васильків, Обухів, Ржищів, Переяслав, Кагарлик, Миронівну, Богуслав, Ставище, перекидаються на лівий берег Дніпра. У захопленому повстанцями Переяславі Зелений скасовує ганебні угоди про злуку України й Московії січня 1654 р. 3 липня 1919 р. Зелений вибиває з Трипілля червоних. Полонених українців отаман відпускає, а…
Детальніше ...

ЦИВІЛІЗОВАНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯКІСТЮ ЖИТТЯ СТАРИКІВ І НЕМІЧНИХ

 На цю подію давно очікували не тільки працівники Обухівської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України. Цього давно чекали ті люди старшого віку, які в силу різних обставин залишені наодинці зі своїми віковими проблемами. А вікові проблеми, як відомо, тягнуть за собою проблеми зі здоров`ям, за якими слідом ідуть ще й побутові складнощі. Про це добре знають не з чиїхось розповідей працівники Товариства, які щодня стикаються з проблемами людей похилого віку. Відвідуючи їх вдома, вони бачать потреби кожного підопічного, тому давно мріяли хоч чимось полегшити їх побутові труднощі. Зокрема, наприклад,у машинному пранні білизни і одягу. Таку послугу надають їх колеги у багатьох містах Київської області, зокрема, в Яготині, Броварах. Пральна машина-автомат за якусь годину, поки дідусь чи бабуся поспілкується з працівниками Червоного Хреста, у напівсухому стані «видасть» чисту білизну. «От би і в Обухові таку машину запустити для послуг одиноких хворих і пенсіонерів» - з таким побажанням звернулася голова Обухівської організації Товариства Червоного Хреста України Галина Миколаївна Баукова до Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». І ось на днях пральну машину-автомат об`ємом 6 кілограмів передав Г. М. Бауковій Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Васильович Лавренюк. А разом з цінним подарунком побажав і організації, і її підопічним – усім одиноким людям похилого віку – раз і назавжди позбутися побутових незручностей і неприємної залежності від них. Цей подарунок ми чекали з нетерпінням, - пояснює Галина Миколаївна. - Ми були впевнені, що відомий у місті благодійник Ігор Васильович Лавренюк допоможе нам закрити проблему з пранням речей для немічних і хворих. І тепер ми маємо машину-автомат. Проте запустити її в дію нам заважає відсутність приміщення для нашої організації. Вже кілька місяців ми радимося з керівниками місцевої влади про виділення нам невеликого, але зручного приміщення, де б ми поставили і пральну машину. Крім того, через проблему з приміщенням гальмується надання й інших послуг, дуже актуальних для наших підопічних. Ми маємо банк одягу, пункт прокату медичних допоміжних засобів, маємо навіть глюкометр і готові безкоштовно надавати ці послуги. Робимо ми на безоплатній основі й ін`єкції. Але усі ці послуги упираються у відсутність приміщення. Дивлячись на страждання наших одиноких літніх людей, хочеться з їхніми не такими вже й нездійсненними…
Детальніше ...

ШЛЯХ ДОЛАЄ ТІЛЬКИ ТОЙ, ХТО НЕ ПРИПИНЯЄ РУХУ УПЕРЕД

Зміна соціального устрою, яка відбулася у нашій країні внаслідок виходу з СРСР, зумовила багато економічних труднощів. Старше покоління добре пам`ятає, як на початку 90-х закривалися підприємства, як люди позбувалися роботи, а ті, що її мали, зарплату отримували цукром, папером, цвяхами… Не усім трудовим колективам вдалося вціліти у той нелегкий перехідний період, навіть тим, у яких за плечима десятки років звитяжної праці. Виживало, як могло і Обухівське автопідприємство №13238, засноване ще в далекому 1938-му. Про те, що воно не «зійшло з дистанції», свідчить і видання «Незабутні маршрути», яке побачило світ у 2013 році – до 75-річчя автопарку. Тепер, з огляду багаторічного досвіду роботи в умовах незалежності України, хочемо разом з директором і автором книги Валерієм Васильовичем Кравцовим проаналізувати ті чинники, які хоч і не без втрат, але допомогли колективу вистояти. До того ж наша розмова відбувається напередодні 25-річчя незалежності, яке є своєрідним підсумком пройденого усіма нелегкого шляху, щоб утвердитися в істині: складний шлях здолає тільки той, хто не припинить руху уперед. Дійсно, цю істину підтверджує і приклад нашого автопарку, з яким я вже сорок років. За цей час зрісся з усіма проблемами колективу, знав усе господарство, як свої п`ять пальців. Знав по імені і по-батьковому кожного із більш як шести сотень працюючих. Працювали у нас тоді цілі родини, навіть династії, бути членом нашого колективу було престижно. Пережили ми з ними різні часи: успіхи і перемоги, падінння і втрати. Про підприємство і його людей детальніше можна прочитати у нашій книзі. Я зупинюсь на тому, що змусило нас змінити курс у пошуках способів виживання. Ми опинилися на грані життя і смерті з трьох причин. Перша – це задекларовані державою 23-ьом категоріям громадян пільги на проїзд в автобусах, хоч на компенсацію витрат автопаркам у держбюджеті кошти не були закладені. Друга – прийнята в законодавстві норма про вихід на пенсію у 50 років учасників ліквідації Чорнобильської аварії. Так як переважна більшість водіїв була чорнобильцями, то й на пенсію багато з них зразу й вийшли, оголивши наш кадровий потенціал. Третя причина – виїзд на маршрути приватних перевізників з фіксованою орендною платою, з якими нам важко було конкурувати, бо податки державі ми платили по повному переліку. Останню крапку…
Детальніше ...

БЕЗ МОВИ НЕМА ДЕРЖАВИ ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Чи можна вважати другорядним питання мови корінного населення у побудові держави? Відомий мовознавець Лариса Масенко аналізує заходи радянського уряду з остаточного знищення націй, у першу чергу української. До такого стану була доведена наша мова. Лариса Масенко констатує факти, а українцям слід подумати, чому за 25 років незалежності стан справ радикально не змінився. …Сталінський терор страшною ціною мільйонів жертв поставив український народ на коліна. Тепер можна було запровадити «ненасильницьку» русифікацію: основна соціальна база опору режимові – українське селянство й інтелігенція – були знищені. Після кривавих сталінських чисток його національну політику продовжив «ліберальними» методами борець з культом Сталіна Микита Хрущов. У добу Хрущова було розроблено масштабну програму прискорення русифікації неросійських народів Радянського Союзу. Досягнуте на той час звуження комунікативних функцій національних мов у ряді республік створювало ілюзію «добровільної» відмови населення від своїх мов і давало партійній верхівці можливість оголосити російську мову «другою рідною» мовою. Це зробив Хрущов на 22-му партійному з`їзді. У 1958 р. в освітнє законодавство України було впроваджено Закон про вільний вибір батьками мови навчання дітей і про дозвіл відмовлятися від вивчення української мови. На початку 60-х років у системі Академії наук СРСР було створено наукову раду з проблеми «Закономірності розвитку національних мов у зв`язку з розвитком соціалістичних націй». Завдання ради полягало у створенні теоретичної бази для форсованої русифікації ряду СРСР. Програма далі стверджувала, що насправді «рівноправ’я” не для всіх рівне. Існують мови більш «рівноправні», оскільки «сфера їх подальшого функціонування далеко не однакова». На цій підставі мови розподілились на перспективні і неперспективні. До перших було зараховано, крім, звичайно, «великої російської мови», вірменську, грузинську, латиську, литовську й естонську мови. Решта мов потрапляла в розряд неперспективних. Показово, що до перспективних було віднесено ті мови, носії яких виявляли національну солідарність і чинили сильний колективний опір русифікації, не переходячи на російську як мову щоденного спілкування. Неспроможність витіснити зазначені мови з базових сфер функціонування змушувала імперську владу поважати їх і саме на цій підставі заносити до перспективних. Натомість, там, де русифікація досягла помітних успіхів, колонізатори поспішали утвердитися остаточно. Таким чином, українська й білоруська мови, а також мови республік Середньої Азії були виключені з групи перспективних мов, не говорячи вже про мови народів Російської федерації. Загрозу, яка…
Детальніше ...

ТАКИ Є НАДІЯ НА КРАЩЕ. ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Вступ або дещо про ілюзії У рік 25-ліття відновлення Незалежності України мені 70 років. Пора підводити якісь підсумки життя. Народився в селі. Вивчився у місті, де й працював до пенсії. Таке про себе скажуть більшість українців. Мені ж довелося жити в переламні роки реального відновлення Незалежності України. І я можу сказати, що до процесу усамостійнення України і я доклав рук. Що таке ілюзія? Ілюзія - (лат. illusio) - це є помилка, оманливе уявлення. Насправді, ілюзія - це хибне сприйняття людиною дійсності. Одна з моїх ілюзій була пов`язана з надією, що комуністи чесно хочуть перебудови Радянського Союзу і опиратимуться в цьому на некомуністів, яких була абсолютна більшість. Ось 12 березні 1989 року ми з товариством уперше в Україні утворили в нас в Обухові українських РУХ за перебудову, але комуністи не захотіли ділитися владою і де могли, там і переслідували рухівців. Якби не крах їхнього комунізму і Союзу, то моя б ілюзія вилізла б мені боком втратою не лише здоров’я, а, може, й життя. Здавалося мені, що от варто в Україні утворитися якійсь опозиційній силі, як вона отримає всенародну підтримку. Марно сподівався. Ми знаємо, що у кращі рухівські роки на Обухівщині було нас, рухівців, півсотні та ще симпатиків Руху стільки ж. І це з 30 тисяч лише дорослого населення нашого краю! Багато з них ходили на мітинги, підтримували наші гасла про надання Україні суверенітету, про забезпечення людей достойним і безпечним життям, але засвітитися в членах нашої організації так і не наважилися. Сиділи в кущах і чекали, чим вся та боротьба з комунізмом закінчиться. Дехто й досі чекає. Вони, навчені гірким досвідом своїх замучених предків (лише на Обухівщині загинули від Голодомору в 1932-33 роках до 20 тисяч людей!), знали, що всяка боротьба із діючою владою, приречена на поразку. Від цієї ілюзії про всенародну підтримку опозиції, як і від попередньої про чесні наміри комуністів перебудуватися, я швидко позбавився. Рух і Майдани Осінь і зима 2004 року вивели на Майдан свідомих і сміливих українців, які виступили проти несправедливості і брехні, нахабно надв’язуваних виборцям тодішньою владою Кучми-Януковича. Нам, рухівцям з Обухова й району, здавалося, що новий Президент, який пройшов випробування смертю, якого антиукраїнським силам так і не…
Детальніше ...

Прес - реліз ГО "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА"

Прес – реліз Нещодавно в ЗМІ м. Обухова було поширено інформацію про проблеми з будівництвом житлового комплексу «Краєвид» та відношення до цього будівництва відомого в місті підприємця Голови Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Лавренюка Ігоря Васильовича. Враховуючи резонанс публікації ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» повідомляє наступне : Ігор Васильович Лавренюк немає жодного відношення до будівництва ЖК «Краєвид». Ні він сам, ні його партнери по бізнесу, ні хто небуть з правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» не є власниками будівельної компанії що будує ЖК «Краєвид» і не є замовниками будівництва. Ігор Васильович Лавренюк справді займається будівельним бізнесом, що ніколи не приховувалось. В місті Обухів Ігор Васильович Лавренюк має відношення виключно до ЖК «Обухівський ключ». Нам не відомо чи є якісь складності в будівництві ЖК «Краєвид», а також невідомо хто є замовником та інвестором будівництва. Прес – служба ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Детальніше ...

АЛЬБОМ «ОБУХІВСЬКИЙ ЯРМАРОК НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ» ПОВИНЕН СТАТИ ПОЧАТКОМ МАСШТАБНОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЕКТУ

Альбом «Обухівський ярмарок народної творчості», який був виданий за фінансової підтримки ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» та презентований кілька місяців тому, викликав цікавість не тільки у шанувальників мистецтва, а й пересічних громадян, які завдяки цьому виданню відкрили для себе обшир і глибину мистецтва місцевих майстрів. Вихід альбому став помітним явищем і на обласному рівні. Ознайомившись із його змістом, свою думку про «Обухівський ярмарок» висловила методист обласного центру народної творчості управління культури Київської ОДА Ніна Пилипівна Михайлишина: Я знала про те, що обухівські творчі люди готують таке видання і дуже рада, що цей проект здійснився. Тепер у багатьох охочих є можливість ознайомитися з кращими творами митців краю, починаючи від обухівських богомазів Чепеликів до сучасних фахівців – потужних і креативних. Це – презентація обухівського народного мистецтва не тільки на місцевому, а й на всеукраїнському і міжнародному рівнях. Це – свідчення багатства і краси рукотворних робіт обухівських майстрів зокрема і українського мистецтва взагалі. Ми бачимо, який крок уперед зробили рукомесники краю , об`єднавшись навколо відродження обухівського «шитого» рушника, навколо творчості земляка Андрія Малишка. Як від Обухова «полетів» у далекі світи Малишків рушник, будячи національну свідомість українців по всіх усюдах, так вслід за ним й інші види мистецтв несуть у світ нетлінне духовне багатство нашого талановитого народу. Важко переоцінити важливість такого мистецького проекту. І він повинен обов`язково мати продовження. Адже його завдання – формувати нову людину, з сучасним світоглядом, утверджувати справжні культурні цінності громадян нової України. Духовно-мистецька спадщина української нації безцінна, - сказав Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА». Вона – найправдивіший презентант України в усьому світі. А наш обухівський край – один з найбагатших і найцікавіших в українському народному мистецтві. Наше завдання – не тільки зберегти його, а й примножити, створити усі умови для його подальшого розвитку. Придбати альбом «Обухівський ярмарок народної творчості» можна в магазині «Онікс», що по вул.Миру, 8А в Обухові (тел.067-900-17-08).
Детальніше ...

МАЄТОК «ЗАЛІЗНОГО КАНЦЛЕРА»

В обухівців ім`я Олександра Горчакова має викликати подвійний інтерес. Адже це той Горчаков, який був канцлером, міністром іноземних справ Російської імперії і водночас власником, з-поміж інших, маєтку, що до більшовицького перевороту красувався на місці нинішнього Обухівського молокозаводу. Вже немає тих старожилів, які б пам`ятали цей пишний маєток, котрим у 1917 р. вже володів власник Григорівської цукроварні, розбагатілий німець Гербель. Проте корінні обухівці старшого покоління за звичкою продовжували називати це поміщицьке гніздо маєтком Горчакова. Бо Гербель ним володів, як то кажуть, від куті до Різдва – всього п`ять років перед революцією. А Горчаков – майже всі сорок. Князь належав до старовинного дворянського роду. У родоводі князів Чернігівських початково рід Горчакових іменувався як «князі Горчаки». Обіймання вищих посад на державній службі було для них спадковим. Про Олександра Михайловича написано чимало. Проте найдоступнішою для широкого загалу про діяльність князя як канцлера була інформація з бестселера 80-х «Битва залізних канцлерів». Написав його, до речі, також наш земляк родом з Кагарлика Валентин Пікуль. На службі Російській імперії О.М. Горчаков удостоївся усіх можливих привілеїв і нагород. Чимало було у нього і зарубіжних відзнак. Яким же чином маєток князя опинився в Обухові? Після другого поділу Польщі в 1796 р. указом царя Павла І половина Обухова з землями та кріпаками відійшла цивільному генерал-губернатору Києва князю М.М. Бардєєву. Ця територія пролягала від старого центру Обухова до Таценок, включаючи луки, в один бік сягала Полька, в інший – Дерев`яни. Тут розмістив свою садибу Бардєєв. Забудова велася згідно з планом, за всіма тодішніми звичаями й традиціями. Площа майбутнього маєтку ділилася на чотири частини двома дорогами навхрест (це перехрестя збереглося біля зупинки «Каштанова»). Взагалі, місцевість під забудову була вибрана красива. Докола відкривався чудовий ландшафт. Його було прикрашено ще й рукотворним парком, до якого якраз прилягав великий старий бір на правовому березі Кобрини. А вся низина понад річкою була засаджена ялинами. Біла акація для обсадження маєтку була завезена з Африки через Францію. А до того такі дерева в Обухові не росли. Навпроти колишніх князівських парників, де зараз розташований спортивний комплекс ім. В.О. Мельника, був центральний вхід до маєтку. Тут стояла будка, а в ній сидів сторож. Хто йшов мимо, мусив поклонитися. Якщо ж цього…
Детальніше ...

Обухівська команда ветеранів футболу «Комунальник» успішно виступила в Чорноморському кубку

Історія цієї футбольної команди сягає ще радянських часів і успішної виробничої діяльності Трипільського біохімзаводу. Тоді, у 1987 році, молодий спеціаліст з фізкультури і спорту Олександр Савенко зібрав заводську футбольну команду, яку назвали «Хімік». Після згортання роботи біохімзаводу команду зберіг колишній керівник Обухівського комунгоспу Володимир Олександрович Мельник. У 1994 році вона стала називатися «Комунальник». Обухівці активно виступали у різних турнірах, а найчастіше – на першості Київської області серед команд комунальних господарств. Після обрання В.О.Мельника Обухівським міським головою «Комунальник» втратив суттєву допомогу, проте тримався на ентузіазмі членів команди і незмінного тренера Олександра Савенка. Хлопці, кістяк команди, на той час вже сімейні чоловіки, не зраджували своєму захопленню футболом – тренувалися, виступали на змаганнях, підтягували молодь. Сьогодні спортивний клуб «Комунальник» – це команда, в якій грають і ветерани футболу, і молодші шанувальники цього виду спорту. У складі команди – і п`ять учасників АТО: Юрій Тищенко, Олег Панченко, Сергій Казаєв, Олександр Бишевець і Олег Довгалюк. Грав у ній і загиблий рік тому обухівський герой Кирило Забєлін. Дух командної гри, рівень її підготовки тримається тоді, коли вона може вийти на поле і достойно позмагатися з іншими. Тому «Комунальник» радо прийняв пропозицію взяти участь у Чорноморському кубку команд ветеранів, організований редакцією газети «Український футбол». Він нещодавно відбувся в Одесі. Обухівці повернулися звідти не з порожніми руками: дійшовши до фіналу, посіли почесне третє місце. Як розповідають Юрій Тищенко і Олег Панченко, обухівська команда задоволена і результатом, і організацією турніру: восьми командам-учасникам забезпечили достойне проживання в гуртожитку Морської академії, триразове харчування, не говорячи вже про близькість моря й усі інші принади Одеси. І хоча щодня доводилося грати по чотири зустрічі, обухівці не нарікають: була можливість і з містом ознайомитися, і в морі покупатися. Організатори теж звернули увагу на потенціал обухівської команди і запросили її на Чорноморський кубок на наступний рік. Як відомо, у любительських команд поруч із їх відданістю спорту і бажанням змагатися йде невід`ємна фінансова складова. Наші ветерани футболу ніколи не пасували перед цими проблемами й у більшості випадків власним коштом забезпечували участь у тому чи іншому турнірі. З кожним роком робити це стає все важче. А ось на ці змагання «Комунальник» отримав суттєву допомогу від трьох спонсорів: Обухівський…
Детальніше ...

НАТАЛЯ ЛЮБИЧЕНКО: «ЖИВІТЬ У ЛЮБОВІ, МИЛУЙТЕСЯ В СЛОВІ»

Корінна обухівка Наталя Василівна Любиченко – педагог за освітою, два десятки років пропрацювала вихователькою у садочку «Пролісок», що на мікрорайоні Яблуневий. Глибоко відчуваючи дитячу душу, Наталя Василівна знаходила до кожної свій ключик, обігрівала своїм материнським теплом. Оця щира любов до дітей як Ангелів Божих у неї виливалася у дитячі вірші, які тепер читають діти в усій Україні. Бо твори письменниці Наталі Любиченко знайшли свій шлях до маленького читача не тільки через десяток збірок, а й розміщуються у всеукраїнських хрестоматіях, читанках, журналах. Наша розмова з нею про те, що повинно бути в основі виховання української дитини, яку роль у цьому мають відігравати педагоги, родина, суспільство. Як нам виховати не тільки здорову й інтелектуальну, а й щасливу дитину. Веселка смакує водою з Дніпра,/ Минулим духмяниться Дівич-гора, /Волошку лоскочуть міцні колоски, /А бджілка медує стрункі сокирки. /Усміхнене сонечко палить біду, /Омріяним кроком дитинства іду, /У рідному краї я маю свій рай, /Зову до Всевишнього: «О-бе-рі-гай!»Ці поетичні рядки я присвячую рідному краю. Я щиро дякую Богу за цей земний райський куточок,який називається Обуховом. Дякую за Господній дар чути мелодію природи, любити дітей і разом з ними пірнати в дитинство. Погодьтеся, навіть саме слово «дитинство» усміхнене, сяє теплими спогадами. І тільки любов і мудрість дорослих здатні виплекати дитячу душу. Наше головне призначення на землі – продовжити естафету, виховати і спорядити в дорослий світ тих, кому дали фізичне життя. І як важливо, дати дитині по максимуму добра і любові, щоб їх вистачило на усе доросле життя. Дуже бажано, щоб біля дитини була близька людина – мама, бабуся, педагог, керівник гуртка - яка завжди готова погасити в дитині вулкан болю і страждань, що стискає дитяче серце, бо воно таке беззахисне. Несправедливість, образа йому болить гостріше, ніж дорослому. Пригадую зі свого дитинства: у першому класі вчимося писати цифру один.Домашнє завдання писала на табуретці на подвір`ї, бо вдома йшло будівництво. Курка стрибнула на табуретку, перекинулася чорнильниця і залила мої одинички. За це мене з прив`язаним на шиї зошитом виставили на лінійці перед усією школою. Що коїлося у моїй дитячій душі від того публічного приниження, того страху? Добре, що мудрість моєї бабусі Полі розтопила мій біль, вселила прощення. Ось чому у…
Детальніше ...

«ГОРЛИЦЯ» ДАЛА КОНЦЕРТ НАШИМ ВОЇНАМ НА ПЕРЕДОВІЙ

Народний самодіяльний колектив «Горлиця» Обухівського районного центру культури і дозвілля у підтвердження своєї назви з самого початку війни на сході нашої країни не стоїть осторонь від проблем військовослужбовців, а по-материнському намагається огорнути своїми співочими «крильми» синочків на передовій. Незважаючи на погоду чи сімейні обставини, ці веселі жіночки у людних місцях діляться піснями із розуміючими людьми, щоб ті, у свою чергу, посильно підтримали наших воїнів. «Горлиця» першою також проклала дорогу до воїнів-земляків на Рівненський полігон. А нещодавно цей співочий «десант» здійснив концертну «висадку» на передову до вояків 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади. Про ретельну підготовку поїздки і таку бажану зустріч із військовослужбовцями саме на свято Трійці розповідають ініціатор, організатор і головний виконавець цієї пісенної акції учасниця колективу «Горлиця», волонтер ГО «Материнське серце» Лідія Михайлівна Андрєєва та керівник співочого колективу Надія Василівна Демиденко. Лідія Андрєєва: Крім нас з Надією Василівною, від «Горлиці» на фронт поїхали Тетяна Подрєзова, Раїса Сікорська та Олена Кур`ята. Вісімнадцятого червня зранку дві машини – пасажирська і вантажна – вирушили з Обухова в напрямку Донеччини, точніше в населений пункт Желанне, на коротку святкову гостину до наших добрих друзів із 128-ої бригади. Дружимо ми, волонтери, з ними давно, допомагаючи їм у багатьох питаннях. Дорога була важкуватою, бо дуже спекотно, але увечері ми були на місці, де нас зустрічав командир роти. А ми вручили усі привезені нами подарунки, серед яких – і довгоочікуваний воїнами прилад нічного бачення. А нас чекала смачна вечеря і обійми земляків. Переночували у цілком зручних, хоч і казармених умовах. На ранок наша вантажна машина пішла з харчами, водою та усім іншим необхідним на передову під Авдіївку. Зазначу, що великий внесок у приготування консервації для військових зробили члени «Материнського серця» Галина Воробей і Валентина Петренко, а у закупівлю форми і берців для бійців - Валентина Миколаївна Кондратенко, яку багато бійців по всьому фронту називають мамою. Тобто машина з подарунками пішла на передову, а ми о десятій розпочали концерт для бійців 128-ої бригади. Слухали нас військовослужбовці по черзі, адже культурний захід відбувався у воєнних умовах. Щоб здійснити такі гастролі на фронт, потрібна велика і тривала підготовка. З одного боку – це апаратура, звук, присутність оператора, з іншого – слід подбати про…
Детальніше ...

ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБУХІВСЬКИЙ КЛЮЧ»: ДОСТУПНЕ І ЯКІСНЕ ЖИТЛО У МАЛЬОВНИЧОМУ КУТОЧКУ МІСТА

Житловий комплекс «Обухівський ключ» відомий не тільки в Обухові. Його квартири високої якості, із зручною інфраструктурою все більше цікавлять не тільки мешканців нашого міста. Чому саме із пропозицій численних забудовників люди віддають перевагу квартирам в «Обухівському ключі», розповідає директор і співвласник товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський ключ» Ігор Олександрович Артеменко. Ми робимо усе, щоб зацікавити потенційних інвесторів купувати майбутнє житло у нас. Ми споруджуємо цегляні монолітно-каркасні будинки із зручним плануванням, високою якістю, з індивідуальним підходом до потреб і бажань майбутніх власників. І ціна нашого квадратного метра теж доступна – від 10 тисяч гривень. Квартири здаються з оштукатуреними стінами (крім санвузлів), рівною підлогою, двоконтурними опалювальними котлами європейської якості – це найкраще на кошти, вкладені інвесторами. Зовнішні стіни утеплені: 100 мілімметрів пінопласту, штукатурка, сітка, фарба, пропитка????. Великі веранди, засклені балкони. Якість робіт відповідає київській, а то й вища. Підводимо до житлового комплексу надійні комунікації. Електропостачання здійснюється за технічними умовами Київобленерго загальною потужністю 2,5 Мегават, отримуємо електроенергію від картонно-паперового комбінату. Газифікується будинок за всіма технічними умовами до здачі його в експлуатацію. Проведена своя 250-міліметрова ???? каналізація, центральний колектор знаходиться за Кобринкою на відстані 1462 метрів. До цієї каналізації ми підключили безкоштовно і 25 будинків по вулиці Богдана Хмельницького. Опломбування лічильників газу, електроенергії, води, опалювального котла здійснюється уже у зданих квартирах при підписанні договору власником квартири. Плюс до квадратних метрів кожному власнику - безкоштовні підсобні приміщеня у підвалі величиною 3-5 метрів у залежності від квадратури квартири. Житловий комплекс тільки споруджується. Як з інфраструктурою для його мешканців? Хоч комплекс тільки будується, біля кожного окремого будинку ми споруджуємо новий затишний і безпечний дитячий та спортивний майданчики. Для безпеки територія майданчиків буде обгороджена парканом. Відводиться достатньо місця для стоянки автомобілів. Для зручності транспорту прокладаються внутрішні дороги шириною 10-11 метрів. Згодом на території комплексу планується будівництво супермаркета і спортивного комплексу. Скільки будинків включатиме комплекс? На сьогодні здано в експлуатацію два будинки: перший на 86 квартир, другий – на 40 квартир. Третій 100-квартирний здається у липні, за ним четвертий на 44 квартири. П’ята черга –100-квартирний, двопід`їздний, цегляний, 7 поверхів, з напіввантажними ліфтами. Проекти будинків різного планування, щоб задовольнити потреби і смаки інвесторів. Купують у нас приміщення і під приватні дитячі…
Детальніше ...

«ЗОЛОТОМУ ФАЗАНУ» – ДВАДЦЯТЬ П`ЯТЬ!

Світова статистика свідчить, що з усіх тих, хто започатковує бізнес, виживає в ньому не більше десяти відсотків. Що вже казати про ведення бізнесу у нас, у жахливі 90-і минулого століття: вижили «в диких джунглях» пострадянського підприємництва одиниці. Серед обухівських першопрохідців, яким пощастило вціліти, не «вилетіти в трубу» – родина Діасамідзе, яка на днях відзначила 25-річчя свого ресторану «Золотий фазан». Цей найпопулярніший у місті заклад за стилем роботи з клієнтами, за креативним підходом в обслуговуванні відвідувачів, за асортиментом страв на сьогодні вражає ще й розмахом, дизайном приміщень, набором, рівнем і якістю послуг. Можна називати ще багато позитивних моментів, які склали «Золотому фазану» добру славу, фактично дали йому право називатися візитівкою ресторанної галузі міста. Двадцять п`ять років в українському бізнесі – сам цей факт вже характеризує, дає привід поцікавитися, а завдяки чому і всупереч чому підприємство вистояло? На дружній вечірці з приводу ювілею «Золотого фазана» господар закладу Суліко Шукрієвич Діасамідзе у короткому слові констатував: «Починали ми у страшні роки, аж не віриться, що вдалося все пройти. Але ось результат нашої нелегкої наполегливої праці: за 25 років ми обслужили десь пів-мільйона відвідувачів, у нас відгуляли понад 600 весіль. А ще інші сімейні дати, корпоративи, вечері. Більшість клієнтів стали нашими друзями. Заради цього варто було боротися і втриматися у бізнесі. Зараз керує закладом наша дочка Лалі, у неї все прекрасно виходить, щиро бажаємо їй успіху». Схвильована подією Лалі дякує численному колективу однодумців за підтримку у реалізації планів, задумів, а гостям, друзям – за довіру, за спільні прагнення високих стандартів у ресторанному бізнесі. А друзів у грузино-української родини Дісамідзе – півміста, ось вони сидять у затишному дворику, в оточенні квітів, пахощів, усмішок і вишуканої музики, яку дарують улюбленці обухівської публіки, теж друзі ювілярів: народний хор «Явір» під керівництвом Тетяни Богданович, ансамблі «Інтермеццо» (Ганна Петленко) та «Другий день». А між ними звучить неповторний голос заслуженої артистки України обухівки Наталі Пелих, яку теж двадцять років тому вперше представило землякам подружжя Діасамідзе. І Наталя, і співочі колективи, між іншими, роблять акцент на грузинських творах, а це – бальзам на душу не тільки Суліко Шукрієвичу, а й усій родині, де культура батькового народу стала рідною і дорогою. Про романтичну історію…
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм