ВІТАННЯ ДО ЖІНОЧОГО СВЯТА!

Без жінки неможливо уявити наш світ. У ній втілено найкраще, що надбало людство за тисячі років. Вона робить його добрішим, милосерднішим, красивішим. Вона – кохана і мати, дочка і сестра, вірна помічниця і натхненниця у творчості. Своє головне призначення – давати нове життя – вона наповнює любов’ю і теплом, жертовно віддаючи сім’ї і дітям свою молодість, красу і талант. Вона завжди – осереддя всіх суспільних процесів, бо відповідальна не тільки за родину, а й за країну і свій народ. Тому даруймо нашим милим жінкам увагу, любов і квіти – щодня, не зважаючи на календар. Зробімо їх життя світлим і щасливим, сповненим кохання та радості. Від щирого серця вітаю всіх наших красунь і розумниць з весною, з початком розквіту всього, що є найкращого в нашому житті. Будьте щасливі в родинах, у трудових колективах, у товаристві однодумців, у нашій країні. Ігор ЛАВРЕНЮК
Детальніше ...

Весняні майстер-класи для членів ГО

Завжди приємно робити когось щасливим і сьогодні нам випала така нагода. Наближається жіноче свято, і до нас завітали члени громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» на весняний майстер-клас. Вечір пройшов у веселій і дружній атмосфері з приємним чаювання. Ми із задоволенням приймаємо у себе гостей і щиро радіємо, подарувавши позитивні моменти.
Детальніше ...

Ой у лузі калина білим цвітом зацвіла…

Шлюб в житті кожної людини займає чи не центральне місце на рівні з народженням і відходом в інші світи. До цієї відповідальної події готувалися в родині і дівчата і хлопці з самого малечку. Особливо дівчатка, які біля мами, бабусі набиралися практичних навичок і мудрості, щоб стати у майбутньому нареченою та ще й найкращою, а потім - господинею. Весілля в громаді – то радісні турботи не тільки родини, а й сусідів, подруг, у кожного були свої обов’язки і ролі. Навколо моменту шлюбування віками формувалися правила співжиття не тільки подружжя, а й між сватами і родами. Чому ми повертаємося раз-по-раз до тих весіль, до незабутніх світлин з відкритими чистими обличчями наших мам, бабусь? За ними – наша минувшина, наше родове коріння, цінний досвід і світла печаль… Весільні пісні величали молодих, вихваляючи їх вроду, вдачу і щире кохання, бажали молодій парі щасливого і заможного життя, розповідали про хід самого весілля (прибирання молодої, вінкоплетини, випікання короваю і т.д.) і почуття, які хвилювали його учасників, - жаль молодої за дівочою волею, тривожні гадки про невідоме майбутнє, про лиху свекруху, сум осиротілих батьків, що віддали дочку в чужу сім’ю і т.д. ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ, НАСПІВАНІ МАРІЄЮ ТИХОНІВНОЮ ПОБІГАЙ Марія Тихонівна Побігай (дівоче Саченко) народилася 5 травня 1916 р. Закінчила лише перший клас, в голодомор полола буряки, працювала в наймах і на фабриці. Разом з чоловіком ковалем Яковом Петровичем виростили четверо дітей. Добре пам’ятає усі події свого непростого життя, не забулися їй і весільні пісні, які вона на прохання близьких наспівує. Ось деякі з них. Як у нареченої батько вже помер, то вона ходила на кладовище просити в нього поради: Прийди, прийди, мій батеньку Хоч раз до мене, Дай мені порядочок, бідній сироті. Ой кланяйся, дитя моє, тіткам та дядькам, Хай дають порядок, як своїм діткам. Як в’ють вільце: Летів горностай через сад Та ронив пір’ячко на весь сад. Ой збирайте дружечки пір’ячко, Зів’їмо ми Олечці вілечко. А ми тобі, Олечко, вілечко звели З високого дерева ялини, З червоної калини, З хрещатого барвіночку І запашного васильочку. Як наречена вела дружок у суботу до свекрухи: Низом качки пливуть, А горою дружечки йдуть. Попереду Олечка йде, Сімсот дружок веде. Сімсот ще…
Детальніше ...

РАДУЙСЯ, ОБУХІВ, НОВИЙ ХОР НАРОДИВСЯ!

Цей молодіжний хоровий колектив створився всього три місяці тому. Зібралися в ньому хлопці і дівчата, які не уявляють свого життя без співу. Це єдиний в нашому краї академічний хоровий колектив. Назвали його «UnoTre», що з італійської означає дві цифри – 1 і 3, разом – число 13. Бо за музичними канонами, співаки з тринадцяти років вже мають право співати у дорослому хорі. Ось тих, кому «за тринадцять», об’єднала навколо себе досвідчений художній керівник Анна Мельніченко. За її плечима – перемога минулого літа в міжнародному конкурсі в Італії разом з дитячим хором школи мистецтв Обухова «Золотий ключик». Вона зауважує, що в її родині не бояться числа 13, бо воно приносить удачу. Аня сподівається, що і у новонародженого дорослого хору буде щаслива доля. Кістяком хору став ще один колектив молодої маестро – вже відомий у місті квартет «Інтермеццо» у складі Ярослави Кириченко, Оксани Голубенко, подружжя Анни та Олександра Мельніченко. У хорі співати зголосилися також хлопці і дівчата, більшість яких закінчили музичну школу, але любов до музики залишилася у них у серці назавжди. Колектив під своє крило запросило громадське об’єднання «Творча спадщина», яке очолює небайдужа до мистецтва художниця Ольга Матвійчук. За два місяці була підготовлена різдвяна програма з колядок і щедрівок. Дебют відбувся у затишній залі дитсадка «Світлячок», куди їх запросили волонтери ГО «Материнське серце» на різдвяні вечорниці під назвою «Радуйся, земле, ясен світ народився!». Незабаром хор «UnoTre» взяв участь у фестивалі «Різдвяні переспіви» в Козині. А на Тетянин день 25 січня хористи запросили своїх шанувальників до великої зали ресторану «Золотий фазан». Концертну програму невмирущими колядками розпочав квартет «Інтермеццо». Їх естафету підхопив хор, представивши каскад різдвяних народних шедеврів. Особливою родзинкою став виступ дитячого колективу «UnoTre Kids» («кіндери» дорослого хору), які своєю безпосередністю і завзяттям відразу підкорили слухачів. Вигуками «Браво!», «Молодці!» нагороджувався кожен твір молодого колективу, а збуджено радісна Аня пригортала до себе подаровані вдячними слухачами квіти. Я безмежно щаслива, що наш спів подобається слухачам, - сказала вона. - А за можливість виступити перед шанувальниками хорового співу ми вдячні господині закладу «Золотий фазан» Лалі Давітідзе. Вміло вів нашу програму фахівець своєї справи Євген Гапоненко. Оживив рухами наші твори хореограф Олександр Нечитайло. Велику частину підготовки програми…
Детальніше ...

Світлана Чаплінська: «БОРОТИСЯ, ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ТА ВЛАДА, ЯКА ГІДНА НАРОДУ»

Минає четвертий рік після Майдану. Пройшло досить часу не тільки для розслідування вбивств мирних мітингувальників, а й для осмислення того, що з нами відбулося за ці чотири роки. Але час поставив більше запитань, ніж дав відповідей. Мільйонам українців нема відповіді на прості запитання: хто давав накази розстрілювати, чому знищені основні докази, чому не покарано жодного вбивцю? А як чекають цієї відповіді родини загиблих майданівців! Чекають і не отримують. Вже чотири роки. Своїми думками ділиться дружина Героя Небесної Сотні Володимира Чаплінського Світлана. Я спілкуюся з родинами загиблих майданівців. У кожного з них душа не перестала боліти, вона кричить: «За що віддали життя ці світлі люди – наші сини, чоловіки, батьки?» Вони ж тому й пішли на Майдан, бо їм остогидло жити в країні з владою зі злодійськими поняттями. Пішли, бо хотіли змін у рідній країні, вірили, що зло обов’язково буде покаране. І скажіть, як тепер дивитися рідним на те, що коїться в країні? На це беззаконня, безкарність, корупцію, на цю безкінечну війну. Якби хоч одного можновладця дитина була на війні, олігархи б давно її закінчили – у них для цього є кошти, вплив, влада. А так не в їхню хату приходить горе. Горе приходить в домівки простих людей. І воно не припиняється. Щодня це горе заходить то в ту, то іншу родину. Виходить так: горе – народу, прибутки – олігархам. За це загинула Небесна Сотня? За це гинуть і калічаться тисячі українців на сході? Про те, як іде слідство у справі Майдану, як ми чотири роки їздимо на ті виснажливі засідання, які приниження відчуваємо – це тема для окремої розмови. Нас, родини розстріляних на Майдані, помічають і показово вшановують на річниці цих кривавих подій. Кличуть на різні зустрічі, засідання. Все менше там щирості, розуміння, співчуття. Та нам те співчуття і не потрібне. Єдине, що потрібне нам від влади – виконати ті обіцянки, які наші політичні лідери давали над домовинами майданівців у лютому 2014-го. Адже жодна з обіцянок не виконана. А значить, справа майданівців не завершена. Її завершувати треба нам – тим, кому болить втрата Небесної Сотні, кому небайдуже майбутнє нашої держави. Не зупинятися, не опускати голову, не боятися, адже майданівці не побоялися…
Детальніше ...

Весняні майстер-класи

ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» розпочинає серію весняних майстер-класів. І вже до нас завітали перші гості. На школярів чекала цікава краєзнавча екскурсія, веселий майстер-клас із виготовлення іграшки і приємне чаювання. Діти залишились задоволені – і це головне. Голова правління ГО "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА" Ігор Лавренюк, звернувся до маленьких обухівчан: "Знову під теплим сонячним промінням побігли струмки, а в проталинках між снігом усміхнулися перші проліски. Це означає, що настала така очікувана весна, яка дарує нам радісне мамине свято. А яким воно буде для найріднішої неньки – залежить від тебе, дорогий друже. Крім цього милого звірятка, виготовленого власноруч, подаруй дорогій матусі увагу і теплі обійми, посильну допомогу i гарний щоденник. Не забудь подякувати їй за безкінечні клопоти, за недоспані ночі і за подароване тобі життя. Цінуй найдорожчі хвилини, проведені з матусею. А вона нехай у тобі має втіху і розраду, гордість і велике щастя. З Весною!"
Детальніше ...

День пам'яті Андрія Малишка

«Рідна мати моя, ти ночей не доспала…» Ці рядки Андрія Малишка знайомі з дитинства кожному обухівчанину. український поет, перекладач, літературний критик. Вшановуючи пам’ять видатного земляка, ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» провела лекцію 16 лютого 2018 року. ДВЕРІ МАЛИШКОВОЇ ХАТИ ЗАВЖДИ ВІДЧИНЕНІ ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ Геніальний народний поет, вірний син свого народу, правдолюб, сакральне серце України, українське сонце, совість української поезії – як тільки не називали нашого земляка Андрія Малишка! І це ж не просто високі слова, а його сутність. Зважаючи на те, у яких страшних умовах радянського тоталітаризму довелося жити і творити поету, можемо пишатися тим, що він не скорився, не прогнувся, не зрадив. Нагадаємо, що поет-пісняр обухівець Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 р., а відійшов в інший світ 17 лютого 1970 р. Він – один з найяскравіших представників української літератури середини ХХ століття, автор пісенних шедеврів «Пісня про вчительку», «Стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Як за дальнім небосхилом», «Цвітуть осінні тихі небеса», які народ прийняв як свої, а «Пісня про рушник» без перебільшення стала пісенним символом усіх українців, де б вони не проживали. Малишко, поєднавши в ній два святі для кожного українця образи – матері і рушника – підніс їх над цілим світом, а Обухів тепер відомий як батьківщина автора славнозвісної пісні. Наш земляк – лауреат Шевченківської, Ленінської премії, нагороджений орденами і медалями як військовий кореспондент на фронтах Другої світової війни, був депутатом кількох скликань Верховної Ради Української РСР. Завдяки громадянській позиції і літературному авторитету Андрія Малишка в Українській РСР (єдиній із союзних республік) у 1964 році була заснована щорічна Державна премія імені Тараса Шевченка. Малишко дав путівку в літературне життя поетам-шістдесятникам, відомим громадським діячам Дмитру Павличку, Івану Драчеві, Борису Олійнику, Миколі Вінграновському та іншим. Наш земляк став зразком відданості рідному слову, рідній землі для всіх в Україні і поза нею сущих. Як вшановується пам`ять поета на його батьківщині, у краї, який ми називаємо Малишковим, розповідає науковий працівник музею-садиби Андрія Малишка Олена Артюшенко. Спочатку зауважу, що радянська влада побоювалася і недолюблювала непокірного Малишка. Тому після його смерті у столиці не було створено його музею, тільки згодом у Дарниці була названа його іменем вулиця. Також аж у 2012 році…
Детальніше ...

ЗАВЕРШИВСЯ ХУДОЖНІЙ ЕТАП ДИТЯЧОГО КОНКУРСУ «ПОБАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ДИТИНИ»

На днях підбито підсумки другого – художнього – етапу літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини». Цю почесну і відповідальну місію виконувало поважне журі у складі Лариси Рябченко (голова журі, художник, педагог) та членів - Олени Діасамідзе (художник), Апостол Тетяни (художник-ілюстратор), Кіянченко Сергія (керівник художньої студії «Охра»), Ткаченко Ірина Анатоліївна (член Правління, керівник апарату Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА), Валерія Кравцова (директор Обухівського АТП 13238) та Олени Артюшенко (ст. наук. працівник Обухівського музею-садиби А.Малишка). Нагадаємо, що юні художники працювали над ілюстраціями до літературних творів, написаних переможцями і відзначеними окремими призами першого етапу конкурсу – літературного. На конкурс малюнків-ілюстрацій подали свої твори більше ста діток різного віку – від 8 до 17 років. Загалом на розгляд журі було представлено 142 роботи. За положенням про конкурс, сильніші твори визначалися за трьома віковими категоріями: молодша (від 6 до 10 років), середня (від 11до 14), старша (від 15 до 18). Молодша вікова категорія: І місце - Слюсар Анастасія (до твору « Як вітер з квіточкою розмовляв» Шарапової Олександри) ІІ місце - Давітідзе Кесарія (до твору «Я люблю вас, лелеки» Мостипанюк Анастасії) ІІ місце - Павличук Поліна (до вірша «Дощик теплий реготав» Горлового Михайла) ІІІ місце - Залізняк Вероніка (до твору «Песик Ра та Жар-птиця» Лимаренко Мар’яна) III місце - Чимандрук Вікторія (до вірша «Кізка» Малишка Андрія) Номінація «За прагнення миру» - Скупенко Олександр (до твору «Доброго ранку, Україно!» Хіміч Анни) Номінація «За домашній затишок» - Маншиліна Аріна (до вірша «Берізка» Білюк Юлії) Номінація «За театральність» - Лапкова Елла (до вірша «Обухівський вальс» Лисенко Вероніки) Номінація «За безпосередність» - Шелест Альона (до вірша «Кізка» Малишка Андрія) Середня вікова категорія: І місце - Кабак Михайло (до твору «Песик Ра і Жар-птиця» Лимаренко Мар’яни) ІІ місце - Корнієнко Наталія ( до вірша «Щастя моє біля мами» Божок Юлії) ІІ місце - Кобзаренко Дар’я (до твору «Супергероїні» Кулинич Альони) ІІІ місце - Петросян Діана (до твору «Мить не повернути» Левченко Ольги) ІІІ місце - Рагуцька Вікторія (до твору «Мить не повернути» Левченко Ольги) ІІІ місце - Матус Анастасія (до твору «Історія Софі» Себро Олесі) Номінація «За любов до Батьківщини» - Богачук Сергій (до твору «Доброго ранку Хіміч Анни) Номінація «За…
Детальніше ...

Визначення переможців щорічного літературно-художнього конкурсу «Побачити світ очима дитини»

Яким бачать світ діти розповіли наші талановиті учасники у своїх малюнках. В когось він веселий чи сумний, чарівний і фантастичний, але обов’язково чудовий. Безліч гарних малюнків було надано дітками для участі у другому етапі щорічного літературно-художнього конкурсу «Побачити світ очима дитини» і журі Конкурсу було надзвичайно складно визначити найкращі, і ось 9 лютого 2018 року у ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» відбулось визначення переможців. Щиро Вітаємо Слюсар Анастасію, Кабак Мішу і Бацуру Євгенію із заслуженою перемогою. Попереду ще нагородження і третє видання чудової книги з творами «Обухівський ярмарок народної творчості».
Детальніше ...

Лекція на тему "Ляльки-мотанки"

Громадська Організація "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА" проводить культурно-освітні краєзнавчі лекцій. 02 лютого о 17.00 год. відбудеться лекція на тему "Ляльки-мотанки".Місце проведення: м. Обухів, вул. Київська, 176-Б, офіс ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», тел. 093-022-44-36
Детальніше ...

Лекція на тему "Місцеве краєзнавство"

Громадська Організація "НАРОДНА РАДА ОБУХОВА" проводить культурно-освітні краєзнавчі лекцій. 26 січня о 17.00 год. відбудеться лекція на тему "Місцеве краєзнавство".Місце проведення: м. Обухів, вул. Київська, 176-Б, офіс ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», тел. 093-022-44-36
Детальніше ...

Андрій МАЛИШКО: «МИ БУЛИ РОЗ’ЄДНАНІ. МИ, ЯК ЧЕРВ’ЯК ПІДТОЧУВАЛИ ОДИН ОДНОГО, РАДІЛИ НЕЩАСТЮ СВОГО ДРУГА..»

Справа особливого фонду № 7299 з архіву спецвідділу МВД УРСР (з 1992 р СБУ) на Малишка Андрія Самійловича ІЗ ДОНЕСЕНЬ АГЕНТІВ НА ПОЕТА АНДРІЯ МАЛИШКА (1940-і роки) ДОКУМЕНТ ПЕРШИЙ ПРО РОБОТУ А.МАЛИШКА НАД ЛІБРЕТТО ДО ОПЕРИ «МОЛОДА ГВАРДІЯ» «Совершенно неприемлемым и недопустимым было «поэтическое», образное оформление всего текста либретто, последовательно выдержанное автором в духе националистической ограничености. Почти все песни, арии краснодонцев Малышко в националистическом духе «разукрасил» бесчисленны - ми упоминаниями о «вишневих садках», «чебрецях», «крутых бережечках», «червоной калине» и проч. Автор текста сознательно избегал упоминаний хотя бы об од - ной черте, характеризующей, новое, социалистическое лицо Донбасса, новый, советский характер его людей. Герои либретто А.Малышко говорили и пели, как будто они являлись персонажами какого-нибудь Панька Кулиша. Помниться, в хоре партизан Малышко заставлял со ветских партизан называть себя не то «гайдамаками», не то «повстанцями», а командира отряда – «отаманом». В качестве «шахтерской» песни Л.Шевцова на вечеринке пела: «Дивчино моя, переяславко». А.Малышко был извещен о том, что в его либретто были обнаружены крупнейшие недостатки и пороки, но, не - смотря на неоднократные вызовы в ЦК КП(б)У, не являлся… 1. В либретто А.Малышко была сильно раздута и подчеркнута сцена паники при эвакуации. При этом Мейтус (ред. композитор) ссылался на то, что «так и в романе», однако это место ошибочное в самом романе Фадеева было еще больше усугублено либреттистом А.Малышко. 2. Либретто оперы совершенно замалчивало то самое важное для оперы, что борьба молодогвардейцев велась под руководством партии Ленина-Сталина, во имя свободы и независимости нашей советской социалистической Родины. В разговорах (ариях, дуэтах, диалогах) молодогвардейцев… совершенно отсутствовали такие слова и понятия, как Советская Родина, партия большевиков, недопустимо мало (или совсем ничего…) говорилось о том человеке, чей гений обеспечивал нам все победы – о товарище Сталине. Больше того, все содержание борьбы молодогвардейцев фактически сводилось к «борьбе за Краснодон» - т.е. глубоко извращалось в антипартийном, несоветском духе. 3. Было специально обращено внимание на одно из мест в 1-м акте, где Валько, беседуя с Олегом, спрашивает у последнего: «Что же нам делать?». Тогда же И.Назаренко и Л.Новиченко было указано, что это не может быть истолковано иначе, как противопоставление комсомола партии и принижение руководящей роли партии… 4. В первом акте отступающие…
Детальніше ...

Висловлюємо щирі співчуття

Наша Громадська Організація минулого місяця зазнала великої втрати – завчасно попрощався із земним життям активний член Організації Леонід Пилипченко, доброзичливий колега, оптиміст і життєлюб. Своєю молодою енергією він запалював усіх навколо себе, першим відгукувався на нові починання, брався за їх втілення. Дивився на життя радісно і з надією. Тому мужньо боровся із тяжкою недугою, не втрачаючи віри в одужання. Таким молодим, красивим і незламним він назавжди залишиться в нашій пам’яті. Члени Громадської Організації висловлюють щирі співчуття родині Леоніда Пилипченка. Світла йому пам’ять.
Детальніше ...

КРИЛАТІ ПОМІЧНИКИ ХЛІБОРОБА – ВІТРЯКИ

Вітряків в Обухові на середину ХІХ ст. було 23, у т.ч. 14 - на Бардіївці (власниками переважно були мірошники і кабанники Василь Підтілок, Яків Лазоренко, ДанилоМихайлюк, два Василі Михайлюки, Іван Кравець, Семен Кравець, Василина Заєць, Пилип Заєць, Яків Снігир, Іван Ленда, Йосип Іщенко, Василь Романченко, Іван Осауленко, Мошко Сагалов). На поч. ХХ ст. на узгір’ях і крутосхилах діяло 56 вітряків. На кутку Блакитівці – Миколи Підтілка, р-ні Наварилового яру – 2 вітр. Кравців, Тимошенковий - біля Снігирівського кладовища, поряд - Мурджин млин на обійсті Зайця Петра (Цабейла), згодом перенесений на Ленди. Найстаріші млини(до 30-х р.): на місці теперішньої контори ПАТ «Обухівське» Зайця Антона Сергійовича, на вул. Садовій – батька Насті Деревинської. Стояли на горбистих околицях, у полі, приносили прибуток його власникам. ПідготувалаНаталя Любиченко
Детальніше ...

«ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ»

Під такою назвою побачила світ книжечка дитячих віршів нашого земляка Андрія Малишка. Вийшла вона не в столиці, не за кордоном, а в Обухові і була приурочена 105-й річниці поета. Першими взяли її до рук обухівські діти - учасники урочистостей з нагоди дня народження поета. Книжками вони були нагороджені за демонстрацію зі сцени Палацу культури українського традиційного одягу. Жив би сьогодні наш Андрій Малишко, як би він порадів і за книгу своїх дитячих віршів, і за дітей, які захоплено прямо на сцені почали гортати яскраві сторінки збірочки! Слід зазначити, що окремою книжечкою Малишкові вірші не виходили ще з середини 1980-х років. Діти незалежної України зустрічали їх тільки на бібліотечних полицях – клеєними-переклеєними. І от завдяки спільним зусиллям упорядників – Обухівського музею-садиби Андрія Малишка та ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» , а також авторки герба Обухова художниці Ользі Кріпченко (Сак) ця мила книжечка, сумлінно підготовлена і якісно віддрукована, пішла до юних читачів. Першим у ній стоїть відомий Малишків вірш «Кіт-воркіт», на якому виросли кілька поколінь українців. А завершують її знамениті поетові «Пісня про рушник» і «Вчителько моя», без яких немислима пісенна скарбниця українського народу. В обухівському виданні – коротка біографія поета з його портретом роботи Василя Зарецького, світлини Малишкових місць в Обухові, вірш учениці Малишкової школи Анни Канарян, присвячений рідному краю, розповідь про широку і різнобічну діяльність Громадської організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», яка взяла на себе таке відповідальне завдання як випуск окремою книжечкою Малишкових дитячих віршів. А у вступному слові до видання Голова Правління цієї Громадської Організації Ігор Лавренюк говорить: «Виходом збірки віршів нашого земляка Андрія Малишка ми привертаємо увагу до його талановитих творів для дітей, більшість з яких давно стали класикою». Ольга Кріпченко (Сак), художниця, авторка герба Обухова, праонука А.Малишка по старшому брату Сергію: Я мала за честь ілюструвати дитячі вірші мого знаменитого родича. У цій відповідальній роботі я намагалася максимально пройнятися тими думками і емоціями, якими керувався поет при написанні віршів. Йому вдалося так подати загальновідомі речі і явища, що вони будуть завжди сучасними. Я подала своє прочитання Малишкових думок. Нехай мої малюнки стануть поштовхом для кожної дитини і собі, взявшись за олівець, проілюструвати той чи інший вірш. Нехай юні і старші…
Детальніше ...

НА ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК СТАЛИ…

Продовжуємо публікації колишніх весільних світлин обухівських родин, які відкривають ще одну сторінку нашої минувшини, не дають засохнути джерелам родинної пам’яті. Тому просимо обухівців старшого покоління передавати письменниці Наталі Любиченко не тільки старі весільні фотографії, а й весільні пісні, записану послідовність обряду, усі важливі його деталі. Зібраний матеріал стане основою майбутнього краєзнавчого видання під умовною назвою «Обухівське весілля». У сьогоднішньому випуску пропонуємо три знімки обухівських весіль 1950-60-х років. Фото на сторінці в https://www.facebook.com/NarodnaRadaObukhiv/
Детальніше ...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм