НАЩАДКИ НАМ ЦЬОГО НЕ ПРОБАЧАТЬ

Мої прадіди по татовій і маминій лініях народилися тут, на обухівських землях. Мамині батьки – Найда Арсентій Якович і Анастасія Миколаївна жили на П’ятихатках або Кабанцівці, де зараз стоїть нова школа. Коло них була садиба діда Юрка Найди. Потім Снігирі – дід Федь з бабою Ольгою, велика родина Кабанця Остапа Миколайовича, брата моєї баби, Старук Катерина з дідом Антоном, родина Міненко Віри Яківни. Напроти – обійстя баби Стьопи і баби Гущихи по-вуличному, у якої з шалаша продавався гас. На обійсті баби Стьопи тепер стоять церква і аптека, а баби Гущихи – контора. Жили дружно, хати не замикали ставили віник під дверима). Моя бабуся Анастасія Миколаївна (1910 р.н.) була дуже роботящою, як про неї казали родичі, працювала, як чорний віл. У краєзнавчій книзі Юрія Домотенка вона згадується як одна з передових колгоспниць. У неї все життя у важкій праці. З 14 років служила у київських євреїв, потім НЕП, колективізація, колгоспна праця без просвітку. Як вона про себе казала, не бачила коли сади цвітуть і коли діти ростуть. Було, каже своїй подрузі, йдучи серед ночі з поля додому: «Катре, поки дійдемо додому, то й ранок настане, треба знову бігти на поле. Давай отут на обніжку заночуємо». Так і ночували. Дома хазяйнували діти, одне одного няньчили, так разом з худобою і виростали. Особливо каторжно, без перепочинку працювали біля молотарки. Так, було, хтось встромить у неї вила, щоб зупинити. Поки лагодять, то й перепочити якусь хвильку можна. Пригадую, вже десь на початку 1980-х Років мої баба Галя і дід Антон Іщенки, що пережили голодомори, війни, сталінські часи, страшні втрати (он скільки людей під Германівкою полягло!), коли сідали коло столу за маленькою чарочкою, то ділилися: «Зараз тільки й пожити». А землі тут унікальні, справжня оаза, якийсь особливий дух, який словами передати неможливо. Хочу нагадати місцевим про нашу знамениту Мазникивщину – ярок між подвір’ями баби Стьопи і Колотиловими. Там било потужне джерело цілющої води. Люди з ближніх кутків брали там воду. Розповідали про неперевершений її смак та життєдайні властивості. Діжками набирали її і підводами розвозили колгоспникам на поля. Навіть лазню збудували у цьому ярочку. Під час будівництва комплексу і житлового мікрорайону Мазникивщину з її чистими джерелами засипали…
Read more...

ОБУХІВСЬКА ПЕРЛИНА – ЯБЛУНЕВИЙ

Продовжуємо друкувати спогади корінних мешканців про мальовничий куточок нашого рідного міста - Яблуневий! ПІД ЗАБУДОВУ ВЗЯЛИ РАДГОСПНІ ЗЕМЛІ Спочатку у нас був колгосп імені Паркомуни, у березні 1960 р. він став радгоспом «Обухівський», директором був Анатолій Іванович Карпельов. У колгоспі вирощували в основному зернові, буряки, овочі, тримали корів, свиней, курей, а ще було три великі сади: молодий яблуневий, старий яблуневий і грушевий. Росли і плодоносили яблуні, груші, черешні, горіхи різних гарних сортів. Між рядами вирощували овочі – тоді кожен клаптик оброблявся. Сад ровом був обкопаний, сторожі були. Грушевий сад вирубали, коли будували дві п’ятиповерхівки. Де тепер Будинок культури, там стояла хата розкуркуленого Тимошенка, в одній половині була контора, у другій дитячі ясла. Коли почали будувати комплекс, з’їжджалися люди, то побудували дитячий садочок у яблуневому саду: спочатку невеликий, а тоді добудовували. Снігирівська школа була восьмирічною. Коли побудували і відкрили нове приміщення, то у старій школі був гуртожиток.. У саду ще стояла велика пасіка, біля якої працював Деревинський Омелян, а після нього – син Микола. Парники були, теплиці, де вирощували огірки, розсаду. Після війни стояли тут лише три хати – наша батьківська, діда Свирида Тимошенка та ще когось. У 1949 році нас знесли і дали ділянки під нові хати: нам – за школою, Тимошенкам – біля кладовища. Починалося будівництво нового мікрорайону з двох двоповерхових гуртожитків і невеликих будинків на місці колгоспних парників, потім звели два великі гуртожитки по теперішньому Київському провулку. Комплекс спочатку хотіли будувати окремо, а потім взяли радгоспні землі під забудову, а радгосп приєднали до комплексу. Очисні комплексу тоді не смерділи, органіку вивозили бочками на поле. Я після закінчення школи разом зі дев’ятьма дівчатами з нашого кутка вступила у молодіжну ланку і пішла працювати свинаркою – так і в трудовій записано було. Тоді, коли свиней в радгоспі звели, я перейшла до телят. Потім стала обліковцем в конторі, а згодом після відкриття Будинку культури – касиром. Віра Яківна Міненко (Заїць) ЯБЛУНЕВИЙ САД БУВ ТОДІ МОЛОДИМ Я жив раніше на вулиці Садовій. На місці теперішнього Яблуневого був великий сад. Тоді він був ще молодий. Ми, школярі, збирали яблука, складали в кагати, потім їх вивозили. А ще там, де починається перший житловий будинок, до…
Read more...

ОБУХІВСЬКА ПЕРЛИНА – ЯБЛУНЕВИЙ

Яблуневий – один з наймальовничіших куточків нашого міста. Зараз там проживають тисячі обухівців, у більшості з них доля пов’язана з колишнім радгоспом-комбінатом. Але й до будівництва цього гігантського комбінату тут жили люди, вирощували хліб, садили яблуневі сади. За свідченням знаючих людей, саме ця територія колишнього села, а тепер міста має найбагатші чорноземи, товщина яких подекуди доходить до чотирьох метрів. Саме на цих золотих землях і був споруджений величезний комплекс з відгодівлі худоби. Ми підготували спогади корінних жителів про цей райський куточок на південному заході Обухова. 1971-го року на території радгоспу «Петровський» з розмахом розгорнулося будівництво найбільшого в Україні комплексу з відгодівлі великої рогатої худоби. Розпочалося будівництво і житлового селища, яке вела ПМК-3 (начальник І.Жуков). 1972 року було зведено 11 корівників першого і другого періодів відгодівлі худоби, склад для сіна, гараж, майстерня, санпропускник. У травні в селищі відсвяткували новосілля 36 сімей (будівельна дільниця №1, начальник В.С.Никифоров). 1 вересня відчинилось новозбудоване приміщення четвертої школи ( ред. колишньої Снігирівської), директором якої став І.П.Кульбачний. За парти сіло 412 учнів. 1974 р. колишні радгоспи «Обухівський» і «Петровський» об’єднані в радгосп-комбінат «Петровський», директором призначено героя соціалістичної праці Й.І.Піонтковського. 9 вересня було пущено першу чергу комплексу: на відгодівлю поставлено 2400 голів худоби, у 1976 р. її кількість доведено до 17 тис. голів, 7 тис. з них – у відділках. Того ж року радгоспу-комбінату присвоєно ім’я ХХV з’їзду КПРС. З книги Ю.Домотенка «Обухів» ДО КАПЛИЧКИ ЗА ЧУДОДІЙНОЮ ВОДИЧКОЮ … В Обухові є чудодійна капличка для тих, хто з вірою Божою в щирім серці з неї набирає воду. Знаходиться вона у Панському яру, навпроти радгоспної тракторної бригади, де комплекс був. Щороку у десяту п’ятницю після Великодня її освячували. Пам’ятаю з дитинства, був хресний хід на чолі з отцем Афанасієм із Свято-Михайлівської церкви. Починали із освячення Ракової криниці поблизу церкви, потім – Колошиної (на самому березі по вул.Пушкіна), тоді освячували криницю в Мазиковщині. На жаль, останню радгосп закидав і поставив очисні споруди (на Яблуневому навпроти аптеки). У ній була добренна цілюща вода. А далі йшла юрба людей до Панського яру. Не тільки в десяту п’ятницю проводили цей обряд, а, бувало, і в посушливе літо, і на Григорія 6 травня. Молилися, дбали…
Read more...

ВОНИ ГОТУВАЛИ АВТОПАРКІВЦЯМ ОБІДИ

Ще одна доля пов’язана з Обухівським автопарком. Надія Амаянівна Арсененко з дитинства мріяла водити машину. Після закінчення курсів, отримала посвідчення водія ІІІ класу. Працювала водієм у Дерев’янському колгоспі, чотири роки – кондуктором автопарку, а потім двадцять років – кухарем на цьому ж підприємстві, за що неодноразово нагороджувалася Почесними грамотами та подяками. Тьотя Надя була першою буфетницею. За нею прийшли готувати обіди автопарківцям Шевченко Надія Антонівна, Довбиш Ольга Миколаївна та Петренко Ніна Миколаївна.
Read more...

ЩОБ МИ ТАК ЖИЛИ?

Кажуть, що кожен скульптор, коли створює копію людини чи тварини, намагається показати Богу, що гідно вчиться у Творця, але не зазіхає на його велич і першість. Та коли людина хоче відтворити рай на землі, не знаючи першоджерела, вона вже змагається зі Всевишнім. Саме тоді смертний хоче оголосити себе Богом. 10 липня обухівцям пощастило отримати насолоду для очей, відвідавши славнозвісне Межигір’я. Екскурсію землякам подарував відомий в місті меценат та підприємець Ігор Лавренюк. Дивовижна природа колишнього монастиря манила до себе кожного: безліч сортів різноманітних дерев, кущів і квітів, риба, яка підпливає до містка, коли чути високі тони голосу, грайливі фонтани посеред озер… Тут дійсно краса, яка намагається вимкнути мозок. Слова екскурсовода приголомшують і ніби будять: під тими доріжками, якими проходить відвідувач, обладнані тунелі для доставки їжі до будинку колишнього президента, на території знаходиться приміщення найкращої у Європі лабораторії, що досліджувала аналізи повітря, води та всього навколишнього середовища, тут була високоякісна лікарня, що стежила за здоров’ям мешканців Межигір’я. Насолодившись красою природи, підходимо до будинку колишнього президента. І одразу чуємо зауваження гіда: «Золотого унітаза тут ніколи не було. Сантехніка дійсно покрита тонким шаром золота, але не більше…» Страуси, павичі, цесарки дійсно є… І навколо дійсно неймовірна краса – оку любо глянути. Та от душі якось некомфортно: заради одноосібного володіння цією красою людина ладна була закласти цілу країну, віддати на поталу і знищення її мешканців. Людина створила із себе ідола, але, як відомо, ідоли падають… Тамара Сулима Сьогодні, гарної сонячної днини, ми побували на екскурсії в національному парку ,,Межигір’я,, – колишня резиденція президента Януковича. Чудове місце для відпочинку, красивий доглянутий парк. Дуже красива природа, вона підкорює вас. Газони в ідеальному стані, в озерах форель, золота рибка, цвіте водяна біла лілія. Всюди цвітуть красиві квіти. Шумлять водоспади та фонтани, співають птахи – місце райське, отримуєш естетичне задоволення. Все тут зроблено і продумано по-господарському для себе, а якби для людей, то вже процвітала б Україна. Дякуємо Вам, Ігоре, за проявлену турботу. День був незабутній, сповнений вражень. Любов Кулінич
Read more...

ФЕСТИВАЛЬ ПАМ’ЯТІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

Працівникам Обухівського музею-садиби Андрія Малишка Олені Артюшенко та Сергію Саку разом з письменницею Наталею Любиченко завдяки підприємцю та меценату Ігорю Лавренюку випала нагода взяти участь у Всеукраїнському сільському фестивалі народної творчості «Катеринина пісня», присвяченому пам’яті народної малярки Катерини Білокур, який проходив у чарівній Богданівці на Яготинщині. Вшанувати пам’ять унікальної мисткині з’їхалися на її батьківщину сотні учасників художньої самодіяльності. У затишному парку біля сільського Будинку культури линули українські народні і авторські пісні, розповіді про творчу долю талановитої самоуки. Обухівці показали усім присутнім колекцію знаменитих обухівських рушників роботи Світлани Зохнюк, Надії і Вероніки Поліщук, Антоніни Сайдолієвої, плетіння заслуженого майстра народної творчості України Галини Кучер, вузлові ляльки Світлани Біркіної, краєзнавчі видання місцевих авторів. Фестивальна атмосфера була радісною і натхненною, адже аматорські колективи дуже потребують творчого спілкування, представлення своєї роботи глядачам. «Катеринина пісня» - це вже сьомий фестиваль в Богданівці, який самостійно організовує, фінансує і проводить Богданівська сільська рада. Сільський голова Ю.Г.Борисенко пишається культурним успіхам громади, а ще віддає данину пам’яті своїх знаменитій землячці Катерині Білокур, яка своїм самобутнім талантом прославила Богданівку в усьому світі. Фестиваль «Катеринина пісня» - не єдиний в Богданівці – тут щороку проходять три велелюдні фестивалі, організовані власними силами, коштом місцевого бюджету. Провести творчу паралель з нашим Обуховом чи районом нема можливості: жодного фестивалю у нас ще не народилося і чи народиться найближчим часом. Маючи такі потужні постаті і мистецькі явища, як Андрій Малишко, Григорій Косинка, Марія Нелеп, Параска Коломийко, як обухівські богомази і гончарі, як неповторний обухівський рушник, як легендарний захисник селянської волі отаман Зелений, - ні район, ні місто так і не спромоглися на жоден фестиваль, подібний Богданівському. Олена Артюшенко, старший науковий працівник Обухівського музею-садиби Андрія Малишка
Read more...

Чернігів духовно-історичний

Кожну людину від народження тягне жага пізнання. Відкривати щось нове означає розвиватися. Отож ми й подорожуємо в уявному або реальному світі. Та найпотужніше нас чомусь приваблює чуже, хоча свого ще не пізнали. Ми чуємо розповіді бувалих туристів про Туреччину, Єгипет, шокуючу Азію, консервативну Європу, а у нас, як завжди, «все погано і не цікаво», бо ми ж ніби знаємо своє… То чи знаємо ми, українці, Україну? Навіть не кожен, хто мешкає на Київщині, добре знає столицю і свій обласний центр. Переважно ми знаємо ті міста, де живемо, вчимось, працюємо. Окрім цього, нас ваблять Одеса, Львів, Чернівці, Закарпаття зі своїми санаторіями… Про Чернігівщину ми знаємо, переважно, те, що це регресивний регіон, де є населені пункти (з трьома-п’ятьма мешканцями), що зникають з мапи України. І вже підзабули, що Чернігів є одним з найстаріших міст нашої держави. Нагода познайомитись з Черніговом історичним з’явилася в обухівців 20 червня завдяки подарованій екскурсії від мецената та підприємця Ігоря Лавренюка. Як на щастя, подорожі сприяла і чудова погода. До слова сказати, що сама пізнавальна екскурсія розпочалась ще при виїзді з нашого міста. Досвідчений гід Тамара Аркадіївна екскурсом у минуле нашої держави не давала можливості заснути під час тривалої поїздки в автобусі… Чернігів вразив з перших вулиць своїми зеленими скверами, парками і якоюсь теплою патріархальністю. І тут вже почала дихати історія. Це місто також називають одним із найдавніших історичних та духовних центрів. Тут збереглися пам'ятки архітектури та історії, шість з яких – ще домонгольського періоду. Саме тут проходив шлях «із варягів у греки» або «грецький шлях». Історики стверджують, що колись варяги були у князівській дружині, а греки будували церкви. Майже третину всіх історичних свідчень в Україні про татаро-монгольський період можна знайти саме у Чернігові. Зустрів нас шанобливо Чернігівський Вал – унікальне історичне місце, яке свого часу відігравало роль оборонної фортеці. Тут зібрані такі пам’ятки, як Будинок Мазепи, де, за переказами, він ховав свою наречену, яка втекла з рідного дому; Борисо-Глібський храм; Спаський собор, зведені ще в XI столітті; церква Іоанна Богослова; гармати, розташовані на південному краї валу, і багато іншого. Вражають своєю історією, величчю та невловимою містикою Антонієві печери – найбільше і єдине доступне для широкого огляду підземелля Троїцького…
Read more...

ОБУХІВСЬКИЙ РУШНИК У МАЛЬОВНИЧИХ ПЛЮТАХ

Обухівський музей-садиба Андрія Малишка спільно з ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» з виставкою «Рушники Малишкового краю» взяли участь у відзначенні 100-річчя архівної служби України. Урочистості відбулися у мальовничих Плютах на березі тихої Козинки. Обухівські «шиті» рушники відомих майстрів Світлани Зохнюк, Надії і Вероніки Поліщук, плетені лозові вироби заслуженого майстра народної творчості України Галини Кучер, вузлові ляльки Світлани Біркіної викликали неабияку зацікавленість працівників архівної служби та гостей, які з’їхалися до Плютів з усієї України.
Read more...

ПЕРША КОНСТИТУЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Прийняття Конституції 1996 року стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави. Саме цей документ заклав основи майбутніх економічних, соціальних та духовних перетворень у суспільстві. Але конституційні норми, якими б передовими і демократичними вони не були, самі по собі не змінять життя на краще. Сьогодні усім нам потрібні підвищена відповідальність, самовіддана праця заради однієї мети – процвітання України як цивілізованої європейської держави. Конституція – одна для всіх. Шануймо її, пам’ятаючи, скільки крові пролито за одвічне право українського народу на вільне життя на своїй Богом даній землі. І кожен з нас відповідальний за нашу державу перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями. Нам потрібні віра і напружена праця, закон і соціальна справедливість, щоб конституційні засади увійшли в наше життя конкретними і зримими змінами. Україна починається з кожного з нас. Зі святом Конституції! Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»
Read more...

ПРО ПОЧАТКИ МЕДИЦИНИ В ОБУХОВІ

З давніх-давен Обухів відомий народною медициною. Її знавцями були цілі династії. За переказами старожилів, знахарями були представники родів Усів, Щербаків, Оленченків, Старуків. За спогадами старожительки Обухова Щербак Надії Трохимівни (1906 р.н.), її дід Микита знався на травах, відав секретами збирання і лікування травами. Збирання трав було цілою наукою. Наприклад, збирали трави тільки у певні дні, сушили і зберігали в тіні. Але поступово з’являлися на Обухівщині й лікарі. Ще з початку ХІХ ст. була відома династія Бермантів. Вони вели свою лікарську практику в Обухові, Германівці, Трипіллі. У кінці ХІХ ст. в Обухівську волость було призначено земського лікаря на прізвище Долінський. Ніхто зі старожилів не пам’ятає його імені. Але обухівці його дуже шанували. До нього за допомогою приїжджали жителі Копачева, Гудимівки і багатьох навколишніх сіл. Селянами Обухова було побудовано і першу Обухівську лікарню. Вона знаходилася на території першої школи ім.А.Малишка. Це було двоповерхове приміщення. В одній частині проживав лікар, в іншій вівся прийом хворих. Як розповідали старожили, Долінський умів усе: і зуб вирве, і око полікує, і пологи прийме. Він був небайдужий і до грамотності обухівських дітей. Оскільки на весь Обухів була тільки одна школа (теперішня друга школа), а дітей було багато, то Долінський організовує похід селян до Києва з проханням про спорудження ще однієї школи. На сходці села було вирішено побудувати її в центрі - недалеко від лікарні і церкви. Так в 1913 році земством будується школа, яка згодом називається першою, а потім – ім. А. Малишка. Долінський займався також і збиранням книг. Тому учні, йдучи до школи, спочатку приходили до лікаря взяти книгу. Потім ці книги були передані до шкільної бібліотеки. Під час революції діяв військово-медичний шпиталь. Знаходився він у старенькій хаті в районі сучасної вулиці Гоголя. Тамтешні лікарі допомагали місцевим жителям. Робили навіть операції. З 1920-х років в Обухові не було постійних лікарів. Час від часу присилали фельдшерів. Але чомусь в Обухові вони не затримувалися. В 1930-х роках в Обухів приїхав лікар Романенко. Було відкрито медпункт в хаті колишнього «куркуля» Федора Гнипа (теперішня вулиця Трипільська). Приблизно в цей період напроти школи в центрі села починають будувати лікарню, приміщення якої проіснувало до 1964 року. Надія Науменко, краєзнавець, Попова гора
Read more...

СТАВАЛИ НА ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК ТРИ ПОКОЛІННЯ МИРОНЕНКІВ

Хай воно не золоте, але серцю дороге, каже народна мудрість. Серед усього дорогого українському серцю – народний вишиваний одяг. Найкращий берегли на найважливіші події, найперше – на весілля. З часом змінюється мода, але народний одяг притягує своєю неповторною красою і зрозумілістю. І в сучасної людини не зникає душевна потреба доторкнутися до незвіданої таїни маминих рушників, бабусиних сорочок, саморобних квітів з віночка. Приємне диво, що у багатьох обухівських родинах збереглися безцінні світлини своїх родичів у традиційному вишитому одязі. Як от у родини Мироненків. Милуймося разом.
Read more...

СТАРОДАВНІЙ ЧЕРНІГІВ

Ось вже і літо в розпалі, а разом з ним почались захопливі поїздки за підтримки відомого в місті підприємця і мецената Ігоря Васильовича Лавренюка. Цього разу поїздка була в місто Чернігів де ми відвідали багато пам’яток історії. Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, у місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контроля над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи його територія була найзручнішим місцем для оселення людей. Вже в середині ХVІІІ ст. територія колишнього Дитинця була щільно забудована житловими та адміністративними будівлями. Тут здіймалися величезні храми, знаходився базар, а також кладовище. У 90-х роках зводиться житлова споруда-мурований будинок полковника Якова Лизогуба. Полковник був героєм штурму турецької фортеці Азов в 1696 р. та фінансував будівництво Катерининської церкви на пошану загиблим при облозі козакам. Крім того, у кінці ХVІІІ ст. поряд з Борисоглібськом собором будується мурована монастирська трапезна, над якою в 1700-02 рр. зводиться двох’ярусна башта з дзвіницею і церквою Іоанна Богослова. Так був заснований чернігівський Колегіум. Споруда цікава як своєю архітектурно-просторовою композицією, скульптурним декором, плануванням, так і історією спорудження, оскільки це був перший учбовий середній заклад на Лівобережній Україні. Колегіум з’явився завдяки зусиллям вихованців Києво-Могилянського Колегіуму архієпископів Чернігова Л.Барановича й І.Максимовича, а також фінансовій підтримці гетьмана І.Мазепи. Заклад, де викладали мови та природничі науки, був всестановим та багатонаціональним. Проіснувавши з 1700 до 1786 р., дав багато освічених людей, зокрема, відомих медиків ХVІІІ ст. У 1786 р. був реорганізований в духовну семінарію. Поступово грізні і бурхливі часи війн та походів відійшли в минуле. Необхідність в утриманні фортеці зникла і її було реорганізовано в 1799 р. Гарнізон розформовано, укріплення знесені, озброєння майже повністю вивезено. Натомість залишилися гармати на Цитаделі, що й досі охороняють старовинне місто, та пам’ять про славетне й героїчне минуле наших пращурів. Спасо-Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені. Антонієві печери в Чернігові — пам’ятка…
Read more...

ВЕСІЛЬНІ ВІНОЧКИ ВІД БАБУСІ ОКСАНИ

З давніх давен одним з важливих атрибутів вбрання нареченої був вінок. За свідченням істориків, вінки в Київській Русі плели ще з дохристиянських часів. Пізніше вінок був візитівкою нареченої і її роду. Символічним було плетіння кожної квітки. Обов’язково були квіти маку, волошок, тмину, рути, барвінку, любистку. Влітку вінки плели з живих квітів, а в холодну пору – із засушених. Пізніше почали плести з паперових. Це було ціле мистецтво, яким займалися жінки-рукодільниці. Про одну з таких поведу мову. Це Шевченко Оксана або просто баба Оксана. Проживала вона на Поляні, а останні роки жила на Поповій горі в хаті своєї внучки Заїць (Козаченко) Марії Семенівни. Баба Оксана була справжньою майстринею. Її хата була заквітчана різнобарвними квіточками, які потім перетворювалися у весільні вінки. Пам’ятаю, як ми, куткові дівчатка, раділи з того, що баба Оксана подарувала нам ці квіточки. Як згадують її внучки, Марія Семенівна і Ольга Семенівна, бабині вінки знав не тільки Обухів, а й навколишні села. Її руками зроблені сотні вінків для наречених. Починала свою роботу із закупу матеріалів. Їхала вона до Києва на ринки, купувала там фарби, дріт, парафін, папір. З білого цигаркового паперу вирізала пелюстки. Дуже любили ми, коли бабуся розводила фарбу і кожна квіточка набувала певного кольору. Висушувала їх на сонці. Потім кожну пелюсточку вмокала у розплавлений парафін – для блиску. Особливістю бухівських вінків було те, що посередині впліталася червона стрічка. Ця стрічка пришивалася на одяг молодому. В Яцьках були великі ярмарки кожної неділі. Готові вінки бабуся складала у кошик, а щоб довезти їх, часто брала у помічники нас. Нам це було святом. Вирушали ми в суботу вранці і пішки добиралися до села. Ночували в людей, які жили біля базару. І от починалася торгівля. Нав’язавши на коромисло вінки, ми торгували і чекали, коли ж то закінчиться торгівля. Як винагороду, бабуся купувала нам різні смаколики. І ми, щасливі, поверталися додому. Отакою була наша бабуня Оксана. Виготовляла вона також і букетики «анютиних глазок» для прикрашання в хаті. Надія Науменко, краєзнавець, Попова гора
Read more...

ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ ОБУХІВСЬКОГО АВТОПІДПРИЄМСТВА: РОКИ І ДОЛІ

Історія цього одного з найстаріших підприємств краю розпочалася 15 травня 1938 року на двох гектарах території без твердого покриття, з сараєм без опалення, з трьома оглядовими канавами, 44 автомобілями ЗІС-5 та ГАЗ «АА» (полуторка). Колектив пройшов випробування війною, відбудовою народного господарства, різними реформуваннями і зумів вистояти, більше того - вийти на передові позиції в галузі. Через підприємство перейшли тисячі місцевого люду. І кожен тут знаходив не тільки заробіток, визнання, а й мав щирі стосунки з колегами, незабутні і пам’ятні сторінки в біографії. Працювати в автопарку на ті часи було почесно і престижно. Про підприємство і його людей діляться сьогодні спогадами ті, хто безпосередньо причетні до цього колективу. ЧОРНОБИЛЕМ ОБПАЛЕНІ 367 ДОЛЬ АВТОМОБІЛІСТІВ У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь 367 працівників автопарку, які у перші дні радіаційного лиха відбули до Прип’яті і Чорнобиля на допомогу їх жителям. За активну участь у ліквідації наслідків аварії державними нагородами відзначені: Чоботарьов Володимир Мефодійович, Третяченко Дмитро Васильович – орденом Трудового Червоного прапора; Побігай Андрій Симонович – медаллю «За трудову доблесть»; Плюта Володимир Григорович, Брайко Микола Костянтинович, Кравцов Валерій Васильович – Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. СПИСОК водіїв автобусів Обухівського АТП 31036, які були направлені 27.04.1986 р. в м.Прип'ять для евакуації населення (наказ №10 від 27.04.1986 р.) Калашников В.В., Присяжний М.І., Чирикал В.М., Гуцуляк В.С., Качай А.А., Жук І.І., Брайко М.К., Здоренко В.Л., Марчило М.Д., Чирикал О.В., Скорина П.М., Савченко В.І., Плиско В.Г., Марташов О.Й., Копчекчі І.І., Палієнко І.В., Цибка Г.Я., Середюк М.В., Омельченко В.Т., Приходько А.П., Нога П.Ф., Лашкул С.П., Побігай А.С. Форноляк І.І., Бондаренко М.М., Щербак В.Л., Карамаш П.П., Возний П.Ф., Антонюк А.Д., Гнип М.Я., Радченко І.М., Яценко П.І. Назаренко М.М., Божок В.Г., Клименко І.Ю., Сябренко Ю.М., Кабанець В.П., Хайлак М.Л., Валуєв В.С., Романенко М.І., Роговий В.Л., Сушко М.В., Гусєв А.І., Тре­тяк В.В., Шульга М.С., Михайлюк Г.В., Гайдар В.С., Друзенко М.Г., Скидченко В.П., Писаренко М.П., Прис Ю.А., Лисенко В.М., Здоренко В.П., Пилипець В.М., Корчовий М.К., Назаренко М.І., Шолуденко О.В., Кабанець П.В., Килинчук П.В., Калита П.Л., Іщенко А.І., Немилостивий С.М., Іщенко М.Г., Єременко О.Я. – всього 65 осіб. Валерій Кравцов, директор ПРАТ «Обухівське автопідприємство 13238»: Мені випала велика честь очолювати колектив підприємства з 1977…
Read more...

З Днем журналіста!

Нещодавно в Україні відзначали день журналіста, свято тих, хто обрав нелегку та надзвичайно відповідальну справу – день за днем занурюватись у вир подій, першими дізнаватися про їх перебіг і створювати об'єктивну картину нашого життя. Висока професійність, глибока аналітичність, об’єктивність та оперативність висвітлення проблем і подій – це те, що завжди притаманне журналістам нашого краю. В цей день ГО "Народна Рада Обухова" на чолі з Ігорем Лавренюком з великим задоволенням вітали журналіста, краєзнавця, постійного члена журі дитячого літературно-художнього конкурсу "Побачити світ очима дитини", наукового працівника Обухівського музею-садиби А.Малишка Олену Артюшенко. Нехай Ваша робота ніколи не перетворюється на рутинне ремесло і завжди супроводжується творчими злетами, пошуками та цікавими знахідками! Невичерпної енергії для втілення у життя всіх задумів, планів і мрій, добрих і позитивних новин, сили духу, натхнення, гострого пера, міцного здоров’я та творчих успіхів!
Read more...

РОЗВИТОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ – ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА»

Першого червня, якраз під кінець навчального року, ми відзначаємо міжнародний День захисту дітей. Але цивілізоване суспільство, відповідальна громада чи родина дбають про підростаюче покоління щоденно і всебічно, адже діти, їх освіта і виховання стоять на першому місці серед усіх інших турбот і завдань. Розвитку творчих здібностей обухівських дітей приділяє головну увагу і Громадська Організація «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», Правління якої очолює відомий у місті підприємець і меценат Ігор Лавренюк. За неповні три роки діяльності організація започаткувала і успішно здійснює кілька проектів, спрямованих на підтримку дитячих талантів. Про це й розповідає Ігор Васильович. - Ми з самого початку вибрали пріоритети у діяльності Громадської Організації. Найперше, це був напрямок, пов’язаний із різноманітними аспектами розвитку дитини і її творчих нахилів. Так нами були започатковані масові майстер-класи з виготовлення різних красивих і необхідних речей, подарунків. Тисячі дітей побували у нас на цих навчальних заходах. Крім зробленого своїми руками подарунку, діти вчаться самостійності – хоча б у підготовці подарунку до маминого свята. Вони переконуються, що для цього необов’язково просити гроші у своїх рідних. Потім разом з творчими людьми міста нами було засновано щорічний дитячий літературно-художній Конкурс Побачити світ очима дитини», який за два роки набув великого поширення. У ньому беруть участь все більше учнів різного віку. Щоб заохотити дітей розвивати свої творчі здібності, щоб гідно відзначити їх перший успіх, ми публікуємо твори переможців і відзначених у щорічному ілюстрованому альбомі. Тобто діти пересвідчуються на власному досвіді, що наполеглива праця, спрага до пізнання нового дають відчутні конкретні результати. Ще один аспект Конкурсу – аукціон художніх робіт, який не тільки вселяє у дітей упевненість у власних можливостях, у художній вартості своїх творів, а й розвиває почуття відповідальності за тих, хто поруч і хто потребує термінової допомоги. Для обухівських дітей минулого року до 105-ї річниці Андрія Малишка ми видали яскраву книжечку його дитячих віршів «Вечори, як сиві котики». Ця книжечка, безперечно, розширила знання дітей про творчість відомого поета-земляка, запалила в них цікавість до тих персонажів і явищ природи, які так талановито описав Андрій Малишко. Ми не стоїмо осторонь і від сучасних уподобань дітей і молоді, виступаючи спонсором фестивалів сучасного танцю, які організовує обухівський танцювальний клуб «Андеграунд». - Які ще заходи планує…
Read more...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм