ПІДСУМКИ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО КОНКУРСУ – У ТРЕТЬОМУ ВИПУСКУ АЛЬБОМУ «ОБУХІВСЬКИЙ ЯРМАРОК НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ»

Ми вже писали про підбиття підсумків другого щорічного дитячого літературно-художнього Конкурсу «Побачити світ очима дитини», яке відбулося в урочистій обстановці 19 квітня цього року у великій залі районного центру культури і дозвілля. Шановній публіці були представлені переможці і відзначені Конкурсу, нагороджено їх подарунками і грошовими преміями. Вітали дітей Голова Правління Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лвренюк та члени журі Конкурсу. Тут же відбувся і благодійний аукціон з продажу дитячих малюнків. Усі надані для аукціону твори знайшли своїх шанувальників, а зібрані 27 342 гривні були порівно розділені і віддані родинам чотирьох обухівців, які потребують термінової лікарської допомоги. На тому вечорі було представлено і третій випуск літературно-художнього альбому «Обухівський ярмарок народної творчості», де розміщені твори переможців і відзначених Конкурсу. Це вже другий випуск альбому, присвячений дитячій творчості. У ньому почергово, за номінаціями знайшли місце короткі представлення номінантів з їх портретами, а також твори юних літераторів, а поруч – ілюстрації до них юних художників. Часто на один літературний твір припадає по кілька цікавих ілюстрацій – усі вони були опубліковані. Проілюстрували обухівські любителі олівця і пензля й по одному твору відомих письменників краю: Андрія Малишка, Тетяни Лемешко, Наталі Любиченко та Михайла Горлового. Для повноти палітри успіхів наших митців-земляків за останній рік у альбомі знайшли місце розповіді про вже традиційні творчі проекти Громадської Організації «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА», зокрема масштабні майстер-класи, широке відзначення 105-ї річниці Андрія Малишка з випуском книги його дитячих віршів під назвою «Вечори, як сиві котики», підтримка творчих проектів місцевих митців. Детальніше висвітлено вдалий дебют обухівських колекціонерів і волонтерів з показу традиційного українського вбрання. В альбомі розміщені розповіді та інтерв’ю з тими митцями нашого краю, які кожен у своєму жанрі активно працюють на розвиток українського національного мистецтва. Йдеться, наприклад, про майстриню народного традиційного одягу Тамару Федюк, художника Сергія Кіянченка, новостворений молодіжний хор «Уно Тре», студію сучасного танцю «Андеграунд», подружжя Наталі Клименко і Павла Мельника- Крисаченка, які на громадських засадах знімають дитячі мультики для вивчення української мови. Альбом видрукований великим форматом, у кольорі, на крейдяному папері - так, щоб і літературні твори і малюнки мали найкращий вигляд. Видання викликало зацікавлення не тільки в обухівських родин, чиї діти представлені в альбомі, а й у пересічних…
Read more...

Сергій КІЯНЧЕНКО: «ВПІЙМАТИ МОМЕНТ НАРОДЖЕННЯ МИТЦЯ»

Прізвище Кіянченко – обухівське. Крім цілих родів з цим прізвищем, Обухів пишається двома своїми синами: відомим художником Георгієм Васильовичем та Героєм Радянського Союзу Миколою Степановичем. А нещодавно обухівська спільнота відкрила для себе ще одного представника цього поширеного прізвища – художника Сергія Кіянченка. Він народився сорок шість років тому в родині Віри Миколаївни і Петра Миколайовича Кіянченків, закінчив Київський художньо-промисловий технікум та відділення графіки Київського художнього інституту. Працює художником та дизайнером інтер’єру. Дізналися про нього через вихід двох дитячих книжечок, написаних і проілюстрованих ним. Привертає увагу його трепетна манера письма. Познайомилися з ним під час роботи журі художнього етапу конкурсу «Побачити світ очима дитини», до складу якого було цього року запрошено і Сергія Кіянченка. Розмова з ним про художні таланти, які народжуються в Обухові. Три роки тому я відкрив в Обухові художню студію «Охра», де разом з дружиною Оленою займаємось з дорослими та дітьми. Так от саме під час роботи з дітьми почали виникати ідеї сюжетів, які набували закінченої форми у вигляді картин. Додам, картин дуже не типових для моєї творчості, порівняно з тим, що я малював раніше. З часом до картин написалися мною і казкові історії. Історії для дітей, але з дорослим підтекстом. Я спробував у легкій гумористичній формі поговорити з дітьми про серйозні речі. Що з того вийшло, судити читача. До цієї теми спонукав і той факт, що в моїй родині росте двоє хлопчиків, разом з якими я дивлюся на світ їхніми очима. Згодом на столичному ярмарку «Книжковий арсенал» я запропонував кільком видавництвам свої вже ілюстровані оповідання. Зацікавилося ними видавництво «АртТЕК». Там розділили мої твори на три вікові категорії. У результаті минулого року вийшли книжечки «Цікаво… Ангели існують?» для наймолодших, «На площі» – для трохи старших, а третя – «Майстер ключів» для ще старших читачів незабаром побачить світ. – Це спроба пера і пензля у творчості для дітей. А що є у Вас для дорослого глядача і де можна ознайомитися з творами? – Я багато працював над створенням картин та інтер’єрів. Працював на замовлення: писав пейзажі, портрети, сюжетні та символічні картини. Найближчим часом планую зробити виставку своїх творів і частково представити свою творчість. У студії займається багато дітей. Усі вони…
Read more...

АПОСТОЛ УКРАЇНСЬКОГО РЕЛІГІЙНО-НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

«Єдиний спосіб відновити в нашім народі силу свого рідного вільного життя, любов до своєї отчизни України — це згадати своїх предків, увійти з ними в духовне єднання, раз назавжди твердо і якісно зрозуміти „чиї ми діти“». Ці слова-заповіт належать Першому Митрополиту Української Автокефальної Православної Церкви (1921–1927рр.) Василю Липківському, цьому, за визначенням академіка А. Кримського, «апостолу українського релігійно-національного відродження». Відомо, що радянська влада усе зробила, щоб знищити віру в душах українців, а священиків, які не пішли на співпрацю з московською церквою, було репресовано і розстріляно. На світлині, розміщеній у минулому номері газети, серед місцевого священицтва, сидить і Василь Липківський (з сивою бородою). Його приїзд в Обухів до Бердяєвської церкви на престольне свято весняного Миколая був пов’язаний з місією утвердження української автокефальної церкви. Тоді, у 1920-х роках минулого століття, митрополит об’їздив більше 800 православних парафій. Він виголошував в одній з проповідей: «Щоб відродити нашу Церкву, щоб вдихнути в неї душу живу, ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади”. Митрополит Василь Липківський (1864— 1937) — одна із найбільш трагічних фігур у сучасний історії України, людина, яка стояла біля витоків творення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) і віддала за її становлення своє життя. Липківський очолював УАПЦ у 1921—1927 роки. Це були часи більшовицької окупації України та розгорнутого тотального владного терору, метою якого було фізичне винищення всіх інакодумців. До них належали також ті люди церкви, які не йшли на компроміси чи на співпрацю з органами. Василь Липківський народився 1864 року в селі Попудні Київської губернії (нині Черкаська обл.). Закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослів’я; через рік став священиком і був призначений настоятелем собору в місті Липівці Київської губернії. Невдовзі він став доглядачем церковних шкіл Липовецького повіту — по суті, організатором шкільної мережі в повіті. Вже в молоді роки Василь Липківський розумів несумісність таких понять, як українські православні, з одного боку, і російська церква — з іншого; він характеризував тогочасну роль Російської православної церкви в житті українського народу як «повну підлеглість державі російській і рабське виконання її завдань». Він завжди виступав проти безправності церковних громад, проти свавілля вищого духівництва та монастирів. Все це поступово утворило, за його словами, «величезне провалля між зовнішньою величністю й внутрішньою…
Read more...

ТИТУЛ «МІС ОБУХІВЩИНА-2018» ОТРИМАЛА МАРИНА БАХМАЦЬКА

В Обухові нещодавно відбувся Конкурс краси «Міс Обухівщина-2018», в якому взяли участь дівчата з Обухова і району. Після кількох етапів змагання авторитетне журі визнало переможницею Марину Бахмацьку з Малої Вільшанки. Коронована Міс Обухівщина навчається в Київському механіко-технологічному коледжі, займалася в студії естрадно-циркового мистецтва при Обухівському районному центрі культури і дозвілля, а також закінчила школу моделей одного з найкращих модельних агенцій України. Отримуючи нагороди за перше місце, вона дякувала усім, хто її підтримував і допомагав, наголосивши, що одну із суконь їй допоміг придбати відомий підприємець і меценат Ігор Лавренюк, який вітає переможницю і бажає їй нових здобутків на ниві розвитку сучасного модельного мистецтва.
Read more...

ЛІКИ ДЛЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

Нещодавно Товариство Червоного хреста України відзначило своє сторіччя. На рахунку Обухівської міськрайонної організації Товариства – допомога багатьом верствам населення, оперативне реагування на різні неординарні ситуації. Так як медики цієї організації супроводжують багато масових заходів, у тому числі і дитячих, то їм для цього необхідний перелік ліків для надання невідкладної долікарської допомоги. З цією потребою керівництво організації звернулося до відомого в місті мецената та підприємця Ігора Лавренюка. Він відгукнувся на прохання працівників Обухівської організації Червоного хреста, привітав працівників зі сторіччям товариства і надав фінансову допомогу на придбання необхідних препаратів, які завжди повинні лежати напоготові в реанімаційній сумці медиків: кровоспинні, знеболюючі, шини та інше. За вагомий внесок в утвердження ідеалів милосердя, гуманізму і доброчинності Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Ігор Лавренюк був відзначений Подякою Обухівської міськрайонної організації. На знімку: голова Обухівської міськрайонної організації Товариства Червоного хреста України Галина Миколаївна Баукова із закупленими препаратами.
Read more...

ЯК СТВОРЮВАЛАСЯ СИМВОЛІКА ОБУХОВА

Як відомо, нещодавно в черговий раз засідала конкурсна комісія міської ради з визначення проекту центральної площі Обухова і пам’ятника на ній. З проектів, представлених на позаминулому засіданні, залишилося небагато, бо кілька авторів зняли свої роботи з конкурсу. У результаті комісія проголосувала за проект обухівця Дмитра Рябченка, який представлено на сайті міської ради. Не буду аналізувати проект переможця – нехай роблять це фахівці. А вони, на жаль, не складали більшості в комісії. Тому хочу нагадати, як дев’ятнадцять років тому проходив конкурс зі створення символіки міста. Як фахово і відповідально поставилася тоді комісія до цього завдання. Ті, хто взяв участь в оголошеному в 1998 році конкурсі на створення герба, прапора і гімну Обухова, усвідомлювали, що випадковість, тимчасовість чи догода певній політичній системі у символіці неприпустима, навіть злочинна. Бо тоді, як стверджують мудрі книги й історичний досвід, людська громада збивається із визначеного Богом шляху і у поневіряннях блукає манівцями історії. Місту потрібна була така символіка, яка б співпала, була співзвучна тому вищому призначенню, яке відводиться йому у цьому світі. До журі конкурсу ввійшли відомі у місті краєзнавці і творчі люди: художниця Параска Коломийко, краєзнавець Юрій Домотенко, історик Богдан Мишко, депутат міської ради журналіст Олена Артюшенко. Очолив журі міський голова Володимир Мельник. Підсвідомо відчувалося, що символіка обов’язково повинна бути пов’язана з творчістю нашого земляка поета Андрія Малишка, «Пісня про рушник» якого стала пісенним символом українців в усіх світах сущих. Серед поданих проектів не було такої пропозиції. Але член комісії Параска Коломийко була переконана, що герб повинен виконати місцевий художник, якому близькі духовні витоки краю. Вона наполягла на продовженні конкурсу, а до участі у ньому долучилася випускниця Київської політехніки, праонука А.Малишка по старшому брату Сергію Ольга Сак. Вона й запропонувала кілька проектів, серед яких був і герб із стилізованим головним елементом обухівського рушника – Деревом Життя. Цей старовинний рушник висів на портретах батька і матері А.Малишка у музеї-садибі. На останнє засідання конкурсної комісії було запрошено художника, члена державної конкурсної комісії зі створення великого державного герба України, академіка Василя Перевальського. Після його кваліфікованого аналізу десяти кращих проектів гербів і прапорів міська конкурсна комісія більшістю голосів визнала переможцем проекти герба і прапора Ольги Сак, а гімн Обухова –…
Read more...

ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ ПІДПРИЄМСТВА: РОКИ І ДОЛІ

Обухівське автопідприємство – одне з найстарших в нашому місті. За вісімдесят років через нього пройшли тисячі людей з Обухова й району. Різні періоди були в його історії, та колектив мужньо долав усі труднощі. З 2003 року доля звела мене і Скарлата Василя Васильовича з автопідприємством, що стало початком його поступового виходу зі складного становища. Я вдячний колективу за розуміння і продуктивну співпрацю, що позитивно позначається на економічних показниках, на іміджі підприємства в місті і районі. Водночас ми складаємо глибоку шану нашим попередникам, у тому числі і виходом фотоальбому пам’яті. Лавренюк Ігор Васильович, акціонер ПРАТ «ОБУХІВСЬКЕ АТП 13238» Фотоальбом з історії і життєпису працівників Обухівського автопідприємства 13238, присвячений його 80-річчю. Не чекати подяки за заслужене, Не чекати добра за добро, Не чекати повернення боргів, Але самому борги повертати… Народна мудрість Після виходу книги «Незабутні маршрути» постала потреба розширити кількість світлин у наступному виданні, щоб у цьому альбомі глянули на нас з тих далеких років побільше знайомих облич працівників підприємства. За активної участі багатьох обухівців, чиї долі пов’язані з автопарком, ми зібрали великий і різноманітний фотоматеріал про життя і самовіддану працю сотень людей. Вдалося віднайти навіть довоєнні світлини, на яких на нас дивляться ті перші автомобілісти, які стали фундаментом нашого підприємства. Як відомо, історія нашого автопарку розпочалася 15 травня 1938 року на двох гектарах території без твердого покриття, з сараєм без опалення з трьома оглядовими канавами, 44 автомобілями ЗІС-5 та ГАЗ «АА» (полуторка). Колектив пройшов випробування війною, відбудовою народного господарства, різними реформуваннями і зумів вистояти, більше того – вийти на передові позиції в галузі. Мені випала велика честь очолювати колектив підприємства з 1977 року протягом 37 років. У цей період відбулися найбурхливіші події в житті колективу: будівництво Трипільського промислового вузла, ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, авангардна роль нашого району у виробництві сільськогосподарської продукції (зернових та цукрових буряків) і наша найважливіша участь у перевезенні врожаю. 650 працюючих, 120 автобусів ЛАЗ, Ікарус, ЛіАЗ, 159 вантажних автомобілів ЗІЛ, КамАЗ, 8 легкових таксомоторів, три виробничі території з асфальтним покриттям, майстерні зі станочним парком, централізоване опалення виробничих приміщень, їдальня на 36 місць – усе це результат плідної роботи колективу підприємства, якого ми досягли на кінець 1980-х років.…
Read more...

Вітаємо земляків!

Наш Обухів славиться сильними людьми, у тому числі і в силових видах спорту. Популярним останнім часом є пауерліфтинг, де сила поєднується із зовнішньою досконалістю спортсмена. Саме на таких засадах працюють тренери клубу «Power Hulk», де займаються багато хлопців і дівчат. 28 квітня майстер спорту Микола Масюткін та дебютантка Олена Маркова взяли участь у Відкритому чемпіонаті Європи федерації GPF, який відбувся в Києві. Обухівці не тільки зайняли перші місця, а й перемогли в абсолютній першості зі станової тяги, а Олена ще й виконала норматив майстра спорту. Готував чемпіонів тренер Дмитро Штуковецький. ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА» Голова Правління Ігор Лавренюк) вітає переможців та дякує клубу «Power Hulk» за довгу та плідну співпрацю.
Read more...

Побачило світ друге видання енциклопедії «Обухів учора і сьогодні»

Енциклопедія містить коротку і ємку інформацію про наше місто: історію, основні події на його території, видатних осіб минувшини і сучасності, цікаві економічні, природні, соціальні, етнографічні явища, місцеві звичаї тощо. Створювалася вона протягом двох років на основі вже відомих джерел та особистих досліджень автора. Про друге видання енциклопедії розповідає автор, упорядник і редактор Олена Артюшенко. Створення енциклопедії – це дуже скрупульозна і копітка робота зі збору, систематизації, виокремленню вже відомого матеріалу, заповнення прогалин у тому чи іншому малодослідженому історичному періоді. Мені доводилося крупинками вишукувати необхідну інформацію не тільки у місцевих виданнях, у тому числі й періодичних, а й всеукраїнських. Дуже мені допомогли журналістський і науковий досвід, активна участь у громадському житті, співпраця з визначними особистостями, які відіграли не останню роль в житті обухівської громади. Сорок років я не тільки живу в місті - разом з однодумцями, небайдужою інтелігенцією своєю інтелектуальною працею ми творимо його сучасну історію, його культурно-мистецьке обличчя – той духовний продукт, справжню вартість якого здатний оцінити лише час. Цей безцінний досвід ліг в основу роботи над енциклопедією. Зібраний мною матеріал дозволяє кожному обухівцю мати завжди під рукою довідково-ілюстративне видання, де є початкова елементарна інформація про все, що стосується нашого міста – його історії і сучасності. У кожній статті видання вказується література, де можна отримати ширшу і детальнішу інформацію. В ілюстративні додатки я розмістила зібрані за допомогою письменниці Наталі Любиченко колективні світлини обухівців: шкільні, весільні, ремісничі, виробничі, родинні, куткові… З них подивиться на читача молодість наших мам, бабусь, сусідів. Хтось, можливо, впізнає свого напівзабутого родича чи знайомого. Є в додатках видання і сучасні світлини, які вже завтра стануть історією для поколінь, що прийдуть за нами. Зрозуміло, що в енциклопедії знайшли місце найвідоміші події і особистості минулого. А за якими критеріями підбиралися події, явища, особистості сучасного життя громади? Ці критерії були визначені Київською облдержадміністрацією, від якої два роки тому надійшла пропозиція підготувати матеріал про минуле і сучасне Обухова для обласної енциклопедії. Для особистостей визначено, крім особливої ролі в історії громади, ще: державні нагороди, наукові звання, лауреатство, особливі заслуги, як-то звання Почесного громадянина та інше. Мали знайти своє місце в енциклопедії відомі творчі люди: письменники, художники, майстри, а також краєзнавці. На прохання міської…
Read more...

ЩОБ НЕ ПОВТОРИВСЯ ЖАХ НЕПОПРАВНИХ ВТРАТ

І знову травень буяє у своїй красі. Знову настає день, коли ми згадуємо про Другу світову війну, про тих людей, які ціною свого життя чи здоров’я принесли мир на нашу землю. Я війни не пам’ятаю, але знаю, коли батько Заєць Семен Петрович нам розповідав певні епізоди, то по щоках текли сльози. Найбільше вразило ось таке. Батько був снайпером-розвідником. По дню, а то й по кілька сиділи в засідці. Одного разу наші війська підійшли до села, яке було вщент спалене. Просиділи два дні, дуже хотілося їсти. Уже зовсім знесиленими встрелили зайця, затопили піч і почали готувати. Німці, побачивши дим, почали стріляти. Двоє побратимів загинуло, а пораненого батька відправили в госпіталь, де він лікувався півроку. Після цього батько знову повернувся в частину, яка вже стояла під Обуховом. Захотілося йому зустрітися з сім’єю. З дозволу командира пішов, але потрапив до рук німців і був кинутий до в’язниці. Тут зустрівся з Старуком Павлом Петровичем, який хоч і був поліцаєм, але допомагав нашим людям. Дядько прибіг до матері і розповів, що трапилося. Коли мати прибігла до в’язниці, то шість чоловік уже вели на розстріл в урочище Польок. Батько кульгав на ногу і йшов останнім. Коли проходили повз дерезу, Павло Старук закричав: «Гей, гей, шнель!» Це відволікло німців. Полонені, скориставшись моментом, побігли в дерезу. Батько, врятувавшись, поповз у свою частину і передав, де знаходилися німецькі позиції. Третій раз батько дивився смерті в очі, коли переправлялися через Дніпро. В один з плотів влучила бомба. Хто був там, загинули, у тому числі і його брат Андрій. А батькові пощастило вціліти. Після війни він повернувся в Обухів. Працював у колгоспі столяром. Хоч батька вже й давно нема, а речі виготовлені його руками, служать людям і досі. Ще хочу сказати добре слово і про Старука Павла Петровича. Перед ним стояв вибір: розстріл всієї сім’ї або згода стати поліцаєм. Вибрав останнє, але, як міг, допомагав людям і армії. Після війни відбувся суд, і як «зраднику» йому дали 15 років тюрми, хоча за збережене життя йому вдячні багато обухівців. Своєю розповіддю хочу донести до свідомості молодого покоління весь той трагізм втрат, який пережило старше покоління обухівців. А всім загиблим і померлим вічна пам’ять.…
Read more...

ПРОЙШОВ УСЕ ПЕКЛО ВІЙНИ

У день пам’яті і примирення хочу розповісти про людину, яка пройшла все пекло Другої світової, учасника Параду перемоги 1945-го. Микола Федорович Науменко народився в Чорнобильському районі 1922 року. Тяжке було дитинство, як і багатьох однолітків. Підлітком працював у колгоспі. 1941-р. був призваний в армію. Служив на західному кордоні. Спочатку війни став танкістом батальйону прориву. У жовтні 1941-го був учасником Параду у Москві і на танку пішов зразу у бій. Брав участь у боях за Москву, Ростов, Сталінград, Ленінград. В одній з битв на Курській дузі взяв у полон німецького «тигра» і приволік до своїх. За це отримав орден Слави. Визволяв Київ. Дорогами війни дійшов до Берліна. Його підпис залишився на стіні рейхстагу. Закінчив війну у Празі. Як один із кращих воїнів був учасником Перемоги у 1945-му. Після закінчення війни працював на Київській кондитерській фабриці, де був удостоєний ордена Трудового Червоного прапора. Дуже багато розповідав цікавих і тяжких фактів із воєнного життя. Помер і похований в Обухові, на батьківщині дружини Надії Остапівни. Згадував Науменко Володимир Миколайович, Попова гора
Read more...

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ

Шановні земляки! На початку травня, серед квітучої весняної краси ми вшановуємо пам’ять усіх загиблих на фронтах Другої світової, у військових конфліктах ХХ століття, а останні чотири роки – пам’ять тих, хто поклав життя за волю України у смертельному поєдинку. Дата приурочена річниці капітуляції нацистської Німеччини 8 травня 1945 року. Не бравурних парадів, не салютів потребують душі тих, хто завчасно залишив своїх рідних, свою землю, кого так рано прийняли небеса. Їм потрібна наша незрадлива пам’ять, вірність тим ідеалам, за які вони загинули, а також продовження тих благородних справ, які не завершили вони. Пам’ятаючи своїх дідів, що не повернулися з Другої світової, схиляємо голови у молитовному мовчанні за їх онуків, що мужньо стали на захист України у війні, що триває на сході. Нехай спочивають з миром усі захисники рідної землі, вічна їм пам’ять… Ігор Лавренюк, Голова Правління ГО «НАРОДНА РАДА ОБУХОВА
Read more...

Мультфільм «Лепетуни» створюють обухівці

Зробимо українську модною! Таким прагненням переймаються багато молодих українців, які хочуть конкретними зусиллями будувати державу. Серед них – і Наталя Клименко, яка народилася в Обухові, із «золотою» медаллю закінчила третю школу, потім Київську політехніку за спеціальністю «маркетинг». Разом з чоловіком Павлом у квітні 2014 року заснували волонтерський освітній проект «Мова - ДНК нації», завданням якого стало не тільки поділитися з охочими закоханістю в рідну мову, а й допомогти їм удосконалити свої знання української. Початком проекту можна вважати прочитання Наталією Клименко книги Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо». Вирішила зробити сторінку у Фейсбуці і ділитися знаннями з іншими. Попросила чоловіка розробити для шаблону картинки. Під час розробки Павло Мельник-Крисаченко сам захопився ідеєю. Так і народилася назва «Мова — ДНК нації» з логотипом — слово «мова» з переплетеною ДНК. Опісля він вирішив, що логотипу і шаблону замало: запропонував придумати основного героя – язичка Лепетуна, малювати з ним картинки. Коли на сторінці у Фейсбуці стало більше 10 тисяч підписників, автори вирішили створити сайт. До його розробки підключився брат Наталі Олександр Клименко. Нині сторінка на Фейсбуці має більше 29 тисяч підписників, на сайті — більше 30 тисяч зареєстрованих користувачів. Подружжя оригінально підійшло до проблеми вивчення та удосконалення української мови у чудових ілюстраціях, де Лепетун розповідає, як правильно вживати слова, вирази, наголоси та багато іншого. 9 листопада 2017 року, у День української писемності та мови команда (на сьогодні це шестеро фахівців) волонтерського освітнього проекту «Мова – ДНК нації» опублікувала першу серію дитячого мультсеріалу «Лепетуни» на своєму YouTube-каналі. У цій серії головний герой Лепетун знайомить глядачів зі своєю дружиною Яриною та дітками Андрійком і Лесею. Для створення «Лепетунів» команда проекту провела успішну кампанію на платформі Спільнокошт і зібрала 262517 гривень завдяки підтримці 821 доброчинця. Це дозволило волонтерам створити 10 коротеньких історій про Лепетуна та його родину, за допомогою яких дітки вивчатимуть назви побутових речей, тварин, квітів тощо, а також навчатимуться правильно говорити українською в різних ситуаціях. Вже вийшло 7 серій «Лепетунів». В грудні 2015 року команда запустила мобільний застосунок для вдосконалення знань з української мови на платформах iOS та Android – Mova. Лише за перші три дні після запуску мобільний застосунок здобув перше місце серед безкоштовних застосунків у…
Read more...

НЕПОВТОРНИЙ І МИЛИЙ СЕРЦЮ СТАРИЙ ОБУХІВ

 Триває конкурс на кращий скульптурно-архітектурний проект центральної площі нашого міста, розпочатий міською радою ще у 2009 році і нещодавно за наполяганням громадськості відновлений. Це дуже відповідальна місія і влади, і громади. Глибинному усвідомленню цієї місії, можливо, допоможе і цей матеріал про колишній вигляд центрального майдану Обухова. Використовуючи доступні і достовірні джерела, подачу матеріалу я умовно поділила на дві частини: дореволюційну і радянську. ДОРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЦЕНТР МІСТЕЧКА (СЕЛА) ОБУХОВА Як і в кожному селі чи містечку посередині майдану в дореволюційному Обухові на великому горбі знаходилася Воскресенсько-Миколаївська православна церква. Дата її спорудження невідома, в джерелах пишеться, що в 1786 р. вже існувала. Проте у своїх щоденниках (1654-1656 р.р.) ще Павло Халебський (книга «Україна – земля козаків»), секретар патріарха антіохійського Макарія пише: «Вирушивши з Трипілля в суботу, 24 червня, ми проїхали одну милю й прибули до великого торгового міста, яке називається Обуховом, також з високим укріпленням. У ньому дві церкви: одна в честь Воскресіння Господнього, друга – Святого Михайла». Тобто за Халебським, церква існувала задовго до виділення цієї території київському генерал-губернатору М.М.Бердяєву. Ймовірно, генерал вже розбудував або відновив уже існуючу до нього церкву в центрі Обухова. Як пише у своєму дослідженні Володимир Перерва, у ХVІІІ ст. це була типова трикупольна дубова споруда, з невисоким різьбленим іконостасом. В жертовнику – велика срібна чаша для причащання. Освітлювалося приміщення церкви панікадилом. Гарними були і храмові хоругви. Церква мала широкий вибір священицьких риз, розкішною була і церковна бібліотека, де крім богослужбових книг, були видання з медицини і сільського господарства. Церква була окрасою містечка, але у 1809 р. вона згоріла. Причиною пожежі стала незагашена свічка прихожанки Євфимії Полегенької, яка заховала її після служби за ікону. Тоді в Російській імперії діяв суворий закон: якщо миряни не вберегли дерев`яну церкву від пожежі, то мусіли будувати кам`яну. Обухівцям це було не під силу. Але так як частина містечка, де стояла церква, належала генералу Миколі Михайловичу Бердяєву, то саме він взявся за побудову кам`яного храму. Долучилися до нього і обухівці: імена жертводавців записувалися до «прохальної» книги для вічного поминання у новозбудованій церкві. Очолював збір церковний староста Матвій Киянченко. 9 червня 1816 р. обухівський благочинний о.Іоанн Галинський відрапортував про урочисте закладення нового храму. За один…
Read more...

КОРОВАЮ-РАЮ, Я ТЕБЕ ВИБИРАЮ

Великого резонансу набувають публікації в нашій газеті колишніх весільних знімків, на яких обухівці пізнають своїх рідних, близьких, знайомих. Читачі щиро перейнялися цією темою, полинули у спогади, а руки потяглися до сімейних альбомів. Крім схвальних відгуків, які отримує ініціатор і автор цих досліджень і публікацій письменниця Наталя Любиченко, обухівці масово почали нести світлини своїх батьків, родичів, щоб і вони з’явилися на сторінках газети. Як ділиться Наталя Василівна, бажанням узнати, дослідити життя своїх ще недалеких предків запалюються все більше наших читачів. Ці позитивні тенденції радують і письменницю, і краєзнавців, адже їм відкривається обшир несправедливо напівзабутої минувшими обухівських родів, які віками живуть на цій землі. Деякі наші читачі відгукуються на ці публікації своїми письмовими спогадами, а то й віршами. Сьогодні пропонуємо один з них. ОБУХІВСЬКІ МАДОННИ Стоять обухівські мадонни У вишиваних сорочках І у віночках яро-барвінкових – Тримають небо на своїх плечах. Лице у кожної – ну, хоч води напийся, В вінку-короні – царська голова. І душі в них – як чистая криниця, Своїх родів неспивана вода. А скільки віри в пароньку обрану, Коли минають батьківський поріг! Бо є вінок весільний і сорочка вишивана – Нового роду вічний оберіг. І скільки їм зозулі накували У парі з милим на землі прожить – Вінок восковий і сорочку вишивану Своїм вже дітям наказали: «Завжди бережіть!» Ідуть у вічність із Обухова Мадонни, На фото залишаючи свій слід. Сорочку вишиту, барвисте щастя – свій вінок восковий Під рушничком обухівським вручають Онукам Рідним Доносить. З.З., м.Обухів Сценарій обухівського весілля – це цілий пласт нетлінного народного звичаю, зокрема пісенної культури. Подаємо фрагменти весілля у запису мешканки Обухова Говорун (в дівоцтві Красовської) Віри Тимофіївни. Вона розпочинає опис весільного обряду з випікання короваю. Раніше коровай пекли в суботу, пише вона і пояснює послідовність обряду: п’ятниця – починальниця, а субота – коровайниця, а неділя – розмай косу, понеділок – заплети косу, а вівторок – розбий бочка, а в середу –роз’їздочка. Під час випікання короваю співалися такі пісні: *Ой піч наша на сохах, А діжа наша – на руках. Пече наша пече, Хто ж нам коровай спече? *Та й ніхто не взнає, Що в нашому короваї є: Із трьох млинів та мучиченька, Із трьох…
Read more...

Цитата

«Поки ти один, ти нічого не можеш змінити. Коли громада об’єднується, вона перетворюється на силу, яку неможливо перемогти» –
Ігор Лавренюк.
 
 

Круиз на катамаране в Таиланде Онлайн бронирование отелей по всему миру Отдых на Лазурном берегу Туры в Париж Экскурсии по Парижу Онлайн бронирование отелей по всему миру Горнолыжные туры в Альпы Продаж живина, сальцій, комбікорм